Жінка-УКРАЇНКА

Сценарій урочистостей завершення ювілейного року Тараса Шевченка , що відбулися 27 грудня у Львові в Музею етнографії. 

Ведуча:

Слава Ісусу Христу!

Ось і наближається до свого кінця ще один рік – рік, наповнений надзвичайними тривогами, болями, переживаннями…

Але знаменно, що 2014 рік наповнений як драматичним сьогоденням, так і надзвичайно вагомими ювілеями подій, що мали великий вплив на історію України.

100 років від початку Першої світової війни,  100 років від створення Легіону Січових Стрільців,  70 років від утворення Української Головної Визвольної Ради,  25 літ від виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви, яка стійко й жертовно обороняла українців Західної України від ворожого, антиукраїнського й безбожного впливу, – ці та інші події освячують наше сьогодення, яке наповнилось таким же драматизмом і разом з тим героїзмом.

Та найзначимішим для України стало 200-ліття від народження українського Генія й Пророка Тараса Шевченка, який пробудив народ України до усвідомлення своєї самобутності, засіяв мрію про свою незалежну державу, зробив неоціненний вклад у розвиток української нації.

Ювілей такої видатної особистості, як Тарас Шевченко, вимагає особливо вдумливої застанови кожного українця, спонукає задуматися над тим, чим жив, над чим вболівав і до чого закликав українців цей український пророк.

Отож звернімо свої серця до нашого Кобзаря…

Виходить Ярема Ванчицький – «Думи мої, думи мої»

Ведуча:

Маємо щастя, що саме на наш вік припав визначний, 200-літній ювілей Тараса Шевченка, що відзначався він на державному рівні, що серця українців відкривалися для сприйняття богомнатхненних його настанов і заповітів.

Відзначаючи славний ювілей Шевченка, українці вражено відзначали, як особливо актуальними є твори Кобзаря саме для нашого буремного часу. Адже і тепер Україна опинилася у великій скруті…

Цьогоріч особливо щемливо сприймаються Шевченкові рядки з "Розритої могили", написані далекого 1843 року:

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває…
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,

Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась. 

Ведуча:

Чи не наші сьогочасні переживання пророчо висловлює Поет? Тож відкриймо свої уми й серця для чергової зустрічі із Шевченком та потішмо його на Небесах, що пам'ятаємо, шануємо його заповіти, що стараємося жити згідно з його прикладом, з його закликами.

Сьогодні хочемо познайомити Вас із книжечкою Лідії Купчик, у якій автор ділиться роздумами, наскільки близько й щиро сприймаємо ми сентенції й повчання Тараса Шевченка, як дотримуємося його заповітів. Книжечка називається «ЖИТИ ЗА ШЕВЧЕНКОМ зможемо?»      (показати книжечку)

Сподіваємося, що кожен з Вас дасть свою відповідь на таке запитання…

А зараз пропоную висловити свої думки тих, хто вже познайомився з цією невеликою, але дуже щирою й глибокою працею пані Лідії.

Ведуча:

1. Запрошуємо до слова Богдана Максимовича, головного інженера проекту Інституту "Львів-діпро-нафто-хім", члена Президії Львівського Крайового Товариства "Рідна Школа".

Ведуча:

Мабуть, на кожного напливають роздуми… Для них пропонуємо музичну паузу від Ярослава Бронзея…

Після кожного виступу соло на скрипці

Ведуча:

2. Запрошуємо до слова поета Андрія Могитича.

Ведуча:

3. Запрошуємо до слова диригента й композитора, автора кількох книжок, лауреата міжнародного фестивалю козацької пісні "Слава Козацька" Володимира Волошина.

Виступ і вірш "Стоїть в селі Суботові"

Ведуча:

4. Запрошуємо до слова поета і прозаїка, одного із чільних представників так званої «пізньо-шістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв'язня і відомого громадського діяча п. Ігоря Калинця.

соло на скрипці

Ведуча:

Чарівну музику Баха, Леонтовича, Скорика і Кос-Анатольського дарував нам скрипаль-віртуоз Ярослав Бронзей.

Ведуча:

Сьогодні ми маємо щастя вітати посеред нас видатного майстра художнього слова, який особливо натхненно несе в світ живе слово Тараса Шевченка, народного артиста України Святослава Максимчука. Тож просимо шановного нашого гостя до слова.

С.Максимчук

Ведуча:

Дякуємо шановному митцеві художнього слова за посіяне в душі Шевченкове слово!

Ну, що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б'ється-ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той і ті слова
Ідуть між люди! . . .

І ми з радістю їх сприймаємо, лікуємо наші зранені серця, сповнюємось наснаги й натхнення.

Особливо надихають слова Шевченка співаків і музикантів, які, пропустивши їх крізь своє серце, своїм талантом поширюють їх, дають їм небувалий розквіт.

Засвідчити це просимо незмінного учасника наших імпрез, доброго приятеля Ліги Українських Жінок, соліста хору "Рута" Ярему Ванчицького…

Ярема Ванчицький: Слово і пісня "Літа орел, літа сизий"   ("Гайдамаки")

Ведуча:

Дякуємо п.Яремі за пісенну зустріч із Тарасом Шевченком та його героями.

Та повертаємося до книги "ЖИТИ ЗА ШЕВЧЕНКОМ зможемо?"  Запрошую до слова представника славного видавництва "Місіонер" (яке, до речі, вже четверту книжку Лідії Купчик видало) – Марію Городечну.

Слово Марії Городечної

Ведуча:

Настав час дати слово і самому автору книги – Лідії Купчик.

Слово Лідії Купчик

(… цього року Розалія Тарнавська зробила особистий чудовий дарунок нашому Кобзарю до його 200-літнього ювілею, видавши невеличку збірочку "Вклоняюся тобі, великий наш Тарасе"…)

Ведуча:

Члени Ліги Українських Жінок гордяться тим, що членкинею нашої організації є чудова поетеса Розалія Тарнавська – конструктор за фахом і поетеса за покликанням душі, автор восьми збірок поезій, член Української Асоціації письменників і Об'єднання письменників Бойківщини, лауреат різних літературних конкурсів.

Розалія Тарнавська плідно працює на ниві поезії. Як тонкий лірик і полум’яний патріот, поетеса оспівує красу рідної землі та чуйно реагує на всі як радісні, так і болючі явища нашого життя. І не лише реагує. А й ненав’язливо радить, закликає покращувати наше сьогодення. Її поезія – це і бальзам для зболених душ, і дороговказ до дії. Почесне місце в її творчості займає постать Тараса Шевченка.

Отож з приємністю представляю нашу п.Розалію та запрошую її до слова.

Слово Розалії Тарнавської

Ведуча:

Дякуємо п.Розалії! 

Хочу ще запросити до слова Іванну Корнецьку, заступника голови Львівської міської організації Ліги Українських Жінок, яка попри те, що плідно працює на громадській ниві, відзначається великою закоханістю в поезію, часто натхненно декламує твори багатьох поетів, при тому є щирою шанувальницею і популяризаторкою поезій Розалії Тарнавської.

Слово Іванни Корнецької

Ведуча:

Наближаючись до завершення сьогоднішнього вечора, хочу запевнити присутніх, що всі члени нашої Ліги Українських Жінок у своїй просвітницько-пропагандистській діяльності на почесне місце ставлять постать нашого Пророка Тараса Шевченка. Його повсякчас вшановуємо, до його віщого слова прислухаємося, його закликами й заповітами намагаємося керуватися як у громадській діяльності, так і в особистому житті.

Тарасові Шевченку регулярно присвячуємо численні просвітницько-мистецькі заходи (урочисті вечори, академії, конференції, презентації книг, мистецькі виставки, публікації в пресі, радіопередачі), про що своєрідний звіт подано і в презентованій книжці.

Сподіваюся, що подібно живуть із Шевченком у серцях всі присутні в цій залі. І сподіваюся, що так поступатимемо повсякчас і повсюди. Цього бажаю собі і всім!

А сьогодні щиро дякуємо директорові Інституту народознавства п.Степанові Павлюку за безоплатно надану нам залу та всім учасникам вечора, які щиро й жертовно, без винагород, взяли участь у завершенні ювілейного року Тараса Шевченка. Сподіваємося, що душа Тараса благословить нас!

Ведуча:

Завершити сьогоднішній вечір хочу словами ще одного видатного українського письменника й поета, про особливо тепле ставлення якого до Тараса Шевченка, розповідає Лідія Купчик у своїй книжці, – Богдана Лепкого:

І знову Рік Новий під свою владу
Бере людство. Пощо?.. Важке питання.
В одній руці несе йому розраду,
У другій – жах новий, нові страждання.

Обидві скрив непевності в кишені,
Хтозна, котру до нас простягне руку.
Кріпім серця і затискаймо жмені,
Що не було б – не впадемо в розпуку!

Бажаю, щоб рік новий приніс нам усім, всій Україні лише розраду, мир, щастя і любов. І нехай нам допомагає з небес наш Батько Тарас. А ми живімо з його словом у серці та виконуймо його заповіти!

"Заповіт"

(Заспівують Ярема Ванчицький і Володимир Волошин, співає весь зал)

Надала для публікації Лідія Купчик