Жінка-УКРАЇНКА

Одного ранку ти прокинешся зовсім вдосвіта.
Від сонця, а не від страху, затулятимешся руками.
Не набувши за ніч жодного воєнного досвіду,
Не читатимеш стрічку, а просто завариш каву.

На твоєму подвір’ї не буде чужої постаті.
Навіть тіні її не побачиш більше у сні. 
Будеш чути, як прокидається місто без пострілів
І не будеш боятись перераховувати синів.

Будеш знати, що завтра в підвалі ніхто не сидітиме,
А навколо щоночі не більшатиме могил.
І спокійно телефонуватимеш своїм дітям,
І у кожного з них буде по дві ноги.

Ти якось зупинишся і подумаєш: «Дуже дивно – 
Тепер прапори у будинку спокійно розвішені».
А Бог притулить тебе до грудей і скаже: «Дитино,
Я просто тоді робив тебе трохи сильнішою».

Тетяна Власова