Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Юлія Григорук
Юлія Григорук — біографія
Юлія Дмитрівна Григорук — народилася 6 листопада 1995 року в місті Вінниці. Закінчила першу Вінницьку гімназію з поглибленим вивченням іноземних мов та школу-студію при Вінницькому училищі культури імені Миколи Леонтовича.
У 2011 зайняла друге місце у Всеукраїнському дитячому конкурсі «Я козацького роду» в номінації «Авторська поезія героїчної тематики» та перше місце в обласному конкурсі «Літературний бриз». У 2014 здобула друге місце у Всеукраїнському літературному конкурсі «Юне слово» в номінації «Прозові твори для дітей», третє місце в номінації «Поезія» у Всеукраїнському конкурсі імені Леся Мартовича (місто Жовква) та третє місце на Всеукраїнському фестивалі бандуристів «Золоті струни» (місто Хмельницький).
Поезія Юлії Григорук
У пошуках раю
Ми живемо у дивовижному світі,
І ображаємся на долю ми дарма.
Чомусь зимою хочемо скоріше літа,
А літом – щоб скоріш прийшла зима.
А ми ж перед природою безсилі,
Адже не вміємо чудес творить.
Давайте хоча б житимемо в мирі,
Адже життя у нас – єдина мить.
Нехай усі слова – скупі дрібниці,
Але ж не можна їх не шанувать,
Вони ж бо совісті світлиця,
Отож, умійте хоча б правду цінувать.
Ми не шануєм навіть те, що маєм,
Що доля нам так щедро віддала,
Хоч так шукаємо і прагнем раю,
А він ось-ось, на відстані тепла.
Проза Юлії Григорук
ТАТКУ
Книга-сповідь
Ця книга присвячена усім негідникам, які залишили своїх дітей напризволяще, наодинці з долею. Можливо, хоч один із них, прочитавши цю сповідь, задумається над непоправною помилкою, страшним гріхом, злочином, який колись здійснив, кинувши свою доньку чи сина на виховання жінки, яка дарувала їм життя…
Відео Юлії Григорук
«Вальс квітів сакури». Музика Оксани Герасименко
Юрія Григорук — героїїня рубрики «Проба пера» у передачі Face Control телеканалу «Буковина». Ефір 12 квітня 2015. (дивіться з 19 хв. 20 сек. по 27 хв. 15 сек.).
Життя є найвищою цінністю
Червень 7, 2014 - 23:17 — perohanychВони боролись за Україну. І віддали за її незалежність своє життя. їх поховають на батьківщині, посмертно нарікши героями. Можливо, навіть пам'ятатимуть і колись згадають, що вони боронили рідну землю. Але ж ніхто не поверне матері сина, дружині коханого, а дітям батька. І як би не намагалися всевладні чиновники, держава не зможе їм відшкодувати найдорожче. Адже життя рідної людини є найвищою цінністю! І що тепер робити згорьованій матері, раптово овдовілій коханій і маленьким сиріткам, які ще не пізнавши усієї краси навколишнього світу, у своєму досить юному віці уже знають, що означає страшне слово «війна», і на на власній шкірі відчули смерть рідної людини?
