Жінка-УКРАЇНКА

Вони боролись за Україну. І віддали за її незалежність своє життя. їх поховають на батьківщині, посмертно нарікши героями. Можливо, навіть пам'ятатимуть і колись згадають, що вони боронили рідну землю. Але ж ніхто не поверне матері сина, дружині коханого, а дітям батька. І як би не намагалися всевладні чиновники, держава не зможе їм відшкодувати найдорожче. Адже життя рідної людини є найвищою цінністю! І що тепер робити згорьованій матері, раптово овдовілій коханій і маленьким сиріткам, які ще не пізнавши усієї краси навколишнього світу, у своєму досить юному віці уже знають, що означає страшне слово «війна», і на на власній шкірі відчули смерть рідної людини? І чому 18-річні діти, які зовсім нещодавно гралися ляльками і самі ще вдосталь не насолодилися життям, змушені його втрачати за міраж мирного неба над головами своїх близьких?

Боже, скажи, скільки таких патріотів і синів ще повинно загинути, перш ніж наша держава стане вільною і сильною, і нарешті здобуде свою істинну незалежність? Скільки життів ще буде зламано, скільки доль втрачено? Скільки сиріт залишить на своїх теренах невблаганна відьма – війна?

Боже, спаси Україну! Захисти її від горя і сліз! Вона вже пройшла досить тернистий шлях, довго стояла на колінах і страждала. За цей час мабуть виплакала вже всі сльози, вимолила всі свої гріхи… Дозволь їй піднятися і розправити крила. Впевнена, що вона Тебе ніколи не підведе і відтепер даруватиме тільки щастя, мир і тепло. Мені здається, що вона могла б стати раєм, де житимуть янголи. Саме ті, що її захищали і боронили… Ми вже збились з рахунку, аби полічити усіх наших героїв. А почалось усе з Майдану і Небесної сотні… А нині, мабуть, тільки Господу-Богу відомо, скільки безстрашних янголів загинули за свою неньку-Україну.

Вічна пам'ять Героям!!!

Юлія Григорук