Жінка-УКРАЇНКА

Не люби Україну, як матір стареньку,  –                             
бо надходить той час, і його не минуть,
коли стулить повіки натомлені ненька
і піде від дітей у незвідану путь…

Не піднімеш на ноги вмираючу матір,

хоч сльозами обмиєш,і будеш тужить.

Батьківщину,так само, нелегко втрачати –

і не дай нам, Господь, щоб до того дожить.

 

Полюби Батьківщину,  як рідну дитину!

Як весняну надію, майбутнього цвіт:

хоч хворіє дитина, та мама повинна

все, що тільки можливо, для неї зробить.

 

Материнська турбота лікує, навчає,

стереже від лихого, плекає дитя,

і пишається ним, як воно підростає

повне сили, наснаги, любові, життя.

 

Підіймай аж до сонця, до неба дитину,

щоб ніколи їй світ не затьмарила тінь.

Як дитя – найрідніше  – люби Україну!

Хай здорова зросте для нових поколінь.