Жінка-УКРАЇНКА

Одна з найцікавіших історій відбулася з гуртом «Куку Шанель», коли у 2012 році нас, ще маловідомий колектив, запросили виступити у Москві на благодійному аукціоні у Ксенії Собчак.

Це було влітку. Музиканти роз’їхались по гастролях та відпочинках. Тому терміново за один день довелося зібрати екстремальний склад із знайомих та незнайомих музикантів, аби достойно представити свою творчість. Приїхали ми таким складом до Москви. Нас дуже пафосно зустріли, відвезли до ресторану на Таганці, де мав відбуватися аукціон, одразу розпочали саундчек. Атмосфера була офіційна, напружна та нервова. Я запитую в організаторів, скільки пісень можна заспівати українською мовою. Одна з дівчат відповідає – головне заспівайте оту вашу пісню про Анжеліну Джолі.

В цей момент, я розумію, що нас переплутали з іншим гуртом із схожою назвою, з яким нас часто плутають, через помилку в інтернеті. І починаю так обережно натякати, що ми не ті, кого вони мали привезти, але що їм насправді пощастило, що ми схожі за стилем з тим гуртом, з яким нас переплутали, що ми, якщо треба, вивчимо цю пісню, та заспіваємо її  так, що її ніхто і не відрізнить від оригіналу. Але організатори ледь не посивіли у нас на очах. Прошепотіли: «Нас всех уволят» і відвели  у підвальне приміщення ресторану, аби ми могли наїстися досхочу та чекати свого виходу.

Аби організаторів не звільнили з роботи через таку прикру помилку, ми скачали з інтернету та таки вивчили ту «чужу» пісню. Але аукціон затягнувся, наш вихід відкладався і, врешті-решт, аби ми встигли на наш потяг, нас, красивих та сценічно вбраних, відвезли на вокзал. І нам, дякувати Богу, так і не довелося співати чужої пісні. Отаким була наша перша гастроль до Росії. Зараз ми неодноразово співали не лише у Москві, але і в Сибиру, і на Уралі. І наші пісні дуже люблять, і вже ні з ким не плутають.