Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Капустянська Наталка
«Сім неб» Лесі Шмигельської
У кожному рядку знаної української поетеси Лесі Шмигельської, яка творить у маленькому прикарпатському селі Камінь, відчувається велика любов до Батьківщини, до мальовничої місцини в долонях гір.
Тонке сприйняття світу і часу у їх єдності і безперервності, глибочінь емоцій і щирість почуттів, а ще пронизливо-яскраві образи, які западають в душу, стають невід’ємною часткою вашого єства – ось що таке вірші Лесі Шмигельської. Саме так пишуть про творчість поетеси її поціновувачі. Словом – послухаємо Лесю Шмигельську…
- Пані Лесю, так збіглося, що збірка «Сьоме небо» є Вашою сьомою книгою. І, прочитавши у ній вірші, хочеться вигукнути: сім чудес Лесі Шмигельської… Що криється за назвою збірки «Сьоме небо»?
Наталка Капустянська провела перший творчий "капусник" у бібліотеці "Солом'янська"
Вересень 20, 2017 - 12:04 — perohanych
Недільного дня осінні листочки можна було позбирати не лише у лісі, а й у бібліотеці на Кавказькій. І листочки особливі - віршовані. У цих листочках можна було прочитати осінньо-ліричні рядки з поезії відомої української поетеси Тетяни Череп-Пероганич. Власне, на цій зустрічі і звучала лірика у виконанні самої поетеси, яка завітала на так званний "капусник". Привідкриємо секрет: чому бібліотеку "Соломянська" обрано для проведення такого трішки жартівливого заходу (бо, окрім поезії, звучали й гуморески у виконанні київського автора та барда Олександра Сушка)... Бо бібліотека на Кавказькій - одна із найстаріших бібліотек столиці. Та й, за словами читатів, у ній і аура особлива. А ще вздовж вулиці Кавказької пахне осінніми квітами, а неподалік бібліотеки каштани падають на брук. Отакий собі ліричний настрій створює нам природа...
Мої сніги
У мене до снігів особливе ставлення, вірніше – любов. Любов на все життя, ще з дитинства. Прокидаюсь бувало вранці, а на вулиці: світу білого не видно. Снігу намело нарівні з хатою. Та, де там… Повно снігу і в сінцях – такого пухнастого та крихкого.
Ви знаєте: а сніг різниться протягом дня. Зранку він похмурий, тільки де-не-де можна зловити відблиски ранкового сонця. А по обіді – засліплює очі, мабуть, щоб не милувалися його білосніжною красою.
Під вечір сніг інший – рипучий, особливо коли мороз береться. А коли сутінки повністю охопили село, а місяць ще не зійшов, сніг стає поводирем вечора. В’ється густий димок з димарів і стелеться, стелеться над снігом. Інколи, здається, що то хмари спустились на землю.
Три кольори війни: ілюстрації Наталії Володіної-Панченко
Ошатні тополі вже почали скидати свої напівкучеряві листочки. Вітер охоче шарудів, перемішуючи жовті і надзеленкуваті. Обабіч дороги красувалися чорнобривці. Вулицю Сурикова ніби хтось пензликом за один день перетворив в осінь. Саме на цій вулиці проживає художник-графік Наталія Володіна-Панченко. В якусь мить, мені здалось, що це вона кольори осені і домальовує. Ну це так, здогадки…
