Сушко Олександр

Творці

Забув Орфей про арфу і трембіту -
Упещував у хащах Артеміду.
Але втомився, кинув жінці: - Годі!
Я не Творець без віршів та мелодій.

- Пощо бунтуєш?- мовила богиня.-
Без практики - ніщо твоє уміння.
Аби писати про любов "нетлінки" -
Пізнай з усіх сторін кохану жінку.

Он, бачиш,- бевзь - щодня про сльози пише.
Яка любов - такі у нього й вірші.
У тебе ж - досвід. І щасливі миті.
Лети на волю! Геть з моєї кліті!

                              Олександр Сушко, 06.10.2017р.

Наталка Капустянська провела перший творчий "капусник" у бібліотеці "Солом'янська"

Недільного дня осінні листочки можна було позбирати не лише у лісі, а й у бібліотеці на Кавказькій. І листочки особливі - віршовані. У цих листочках можна було прочитати осінньо-ліричні рядки з поезії відомої української поетеси Тетяни Череп-Пероганич. Власне, на цій зустрічі і звучала лірика у виконанні самої поетеси, яка завітала на так званний "капусник". 
 
Привідкриємо секрет: чому бібліотеку "Соломянська" обрано для проведення такого трішки жартівливого заходу (бо, окрім поезії, звучали й гуморески у виконанні київського автора та барда Олександра Сушка)... Бо бібліотека на Кавказькій - одна із найстаріших бібліотек столиці. Та й, за словами читатів, у ній і аура особлива. А ще вздовж вулиці Кавказької пахне осінніми квітами, а неподалік бібліотеки каштани падають на брук. Отакий собі ліричний настрій створює нам природа...

24 вересня - творчий вечір братів Сушків

24 вересня цього року о 14.00 у столичній бібліотеці ім. С. Айні (вул. Олени Теліги, 55) відбудеться прекрасний захід - творчий вечір братів Сушків: поезія, гумор, сатира і багато пісень! Завітайте!!!

Рідна мова

Осінь. З неба дощик сіє,
Спить хохлятко - не буди.
Це - столиця. Милий Київ,
Юрта Дикої орди.

Мозок тисне "натє", "здрастє",
Геть не чути "Добрий день".
Вивчили російську Насті,
А на рідній - ні телень.

Не тримають перепони,
Січка краща за траву.
Суржик чуєм ще у лоні,
Уві сні та наяву.

Ми усі помремо...

Ми усі помремо. Хтось в бою на Донбасі,
Ну, а хто за столом, конструюючи вірш.
Косорука прийде, як завжди, не на часі
По руків'я вжене невблаганності ніж.

Ми усі помремо. Уві сні, чи у муках,
Віддаючи своє немовляті життя.
Не чекай, що з небес, під божественні звуки,
Ти устигнеш зректи щирих слів каяття.

Ми усі помремо. Хтось в молитві до Бога
У братів бойових на тремтячих руках,
І пекуча сльоза у кінці епілога
Діамантом сяйне на солдатських щоках.

Об'єднати вміст