Інтерв'ю

Дивовижна творчість у Швеції

Українці, швед, латиші, італійці та білоруси.Чернігівцю В’ячеславу Озембловському – 27 років. За фахом Слава – комп’ютерний інженер, і він уже кілька років чудово пропагує Україну та рідне Придесення у Швеції. Спілкуватися з ним – одне задоволення, бо йому справді є про що розповісти! Втім, В’ячеслав готовий ділитися досвідом цікавого міжнародного співробітництва.

Ідея Якуба

– Славо, у вас – досить незвичайне прізвище. Мабуть, у роду були вихідці з Польщі?

– Так, це – по тату. У нашому роду переплелися чотири національності: українці, білоруси, росіяни та поляки. До речі, за кордоном, у всіх заможних країнах, зокрема в Швеції, люди загалом добре знають генеалогію свого роду, пишаються цим. Власне, це – теж ознака патріотизму, любові до своєї Вітчизни.

Тетяна Винник про наслідування в літературі, волонтерство і допомогу дітям в зоні АТО

Тетяна Винник — громадський діяч, письменниця, журналіст, перекладач. Людина, яка приділяє багато уваги розвитку культури і суспільства не тільки сіючи добро і світло в своїх книжках, але й ініціюючи благодійні акції. Але про все більш детально в інтерв’ю з Тетяною спеціально для сайту ngo.zp.ua.

– На Запорізькій книжковій толоці ви презентували книжку «Прокинусь живою». Звідки така назва?

– Ця книжка була пророчою. Мені тільки нещодавно батьки сказали, що після моєї аварії лікарі говорили: аби з подібними травмами людину привезли місяців п’ять тому, то не врятували б. Війна навчила лікувати, адже у лікарні Мечнікова (Дніпропетровськ), де я лежала місяць, лікарі останні два роки борються за життя бійців. Бути живою, «прокинутись живою» – означає не втратити людської подоби. У цій книжці багато цитат зі Святого Письма, віршів про смерть і життя, про любов як чи не єдину форму буття, що сповнює це життя сенсом. Про виклик, який життя кидає смерті. Є переклади з англійської, болгарської та російської.

Випускниця університету «Україна» Оксана Радушинська: інтерв’ю

В Університеті «Україна» відбулася презентація книги Оксани Радушинської «Метелики у крижаних панцирах» http://vnz.org.ua.

Випускниця Університету «Україна» Олена ЧИНКА: наше суспільство потрібно виховувати

01 Олена Чинка на церемонiї ГОРДIСТЬ КРАЇНИ-2013

Олена ЧИНКА – яскрава і потужна особистість. Вона присвятила своє життя танцям, а також має досвід моделі та актриси, працювала на телебаченні. Олену відзначено як «Гордість країни» 2004 року. Вона – випускниця Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна» (спеціальність «Видавнича справа та редагування»). Олена ЧИНКА має численні нагороди як танцівниця на візку та хореограф.

«Метелики в крижаних панцирах» Оксани Радушинської – погляд на рівних…

metelyki_v_kryjanyh_pantsiryah (1)Під час традиційного щорічного Форуму видавців у Львові відбулася презентація книги «Метелики в крижаних панцирах» подільської письменниці Оксани Радушинської. Це двадцять четверта книга в письменницькому набутку авторки і друга – у співпраці з «Видавництвом Старого Лева».

З анотації: повість про дівчинку-підлітка, прикуту до візка після автомобільної катастрофи, у якій загинули її батьки. Чи зможе героїня знайти справжніх друзів і навіть перше кохання? Чи зможе відкритись світові, перебуваючи у панцирі зі страху перед людським нерозумінням, перешіптуванням за спиною? Чи зможе довести усім довкола і насамперед собі, що найважливіше – людська гідність.

Оксано, яка цільова аудиторія твоєї повісті?

Твір адресовано підлітковій аудиторії.  Проте він стане в пригоді також батькам, бо ж найчастіше саме з ними, найріднішими людьми, не можуть знайти спільної мови діти, котрі починають швидко дорослішати. Разом із тим, соціальна спрямованість твору буде цікавою читачам різного віку, котрі не байдужі до чужих проблем, як і для тих, владні рішень котрих (!) можуть посприяти поліпшенню ситуації, що існує в Україні в площині доступу інвалідів-візочників до місць громадського користування.

Драматург Наталя Уварова про сім'ю, дітей і театр

фото61Сьогодні ми хочемо познайомити вас з мамою-чарівницею Наталею Уваровою. Наталя – драматург, вона пише кіносценарії та п'єси, вистави за якими ми з вами і наші дітки дивимося в театрі. Крім того, Наташа встигає займатися домашніми питаннями і виховувати двох синочків – Борислава 11,5 років і Олексія 5,5 років

Давайте знайомитися ближче!

Натале, Ви успішний драматург. Як встигаєте і сім'єю займатися, і побутом, і при цьому працювати?

Я ще й вчуся на заочному відділенні в університеті, і веду сайт з драматургії :) Плюс моєї роботи – відносно вільний графік і можливість працювати вдома. І здавалося б – вдома працюєш, значить повинна все встигати. Все має бути вилизано-вичищено, діти вимиті, нагодовані, уроки зроблені. А не завжди виходить, адже окрім якихось сімейних справ, треба ще й про роботу не забувати. Тому все встигати, звичайно, складно і не завжди виходить, і якщо є вибір – відпочити або, наприклад, пропилососити в квартирі, то я виберу відпочинок. Дітям потрібна спокійна і відпочила мама, а не нервова, засмикана і втомлена.

Розмова Лесі Мудрак із Євгенією Чуприною, головою журі премії Олеся Ульяненка

Євгенія ЧупринаДовкола Ульяненівської премії поширені  цілі легенди, створені міти. Дехто вважає, що це – одна з найсправедливіших літературних премій сучасності, інші – що це – суто приватна премія, яка дається винятково «своїм».

На правах цьогорічного координатора премії,  та людини, яка добре знала Олеся Ульяненка, я спробувала розібратися в цій непростій ситуації:

Чим «прозоріша» преміятим вона престижніша.

Женю, розкажи детальніше про заснування премії ім.Олеся Ульяненка: хто спонсор, яка сума? Хто входить у журі?

Олена Швець-Васіна: «Тільки творчість врятує нас і світ»

Ювілей схожий на снігову лавину. Спочатку можна почути тихий гуркіт, що котиться-перекочується навкруги, з кожним днем посилюється і... за ним вже й голосу не чути. А потім тебе накриває пухкий білосніжний килим і несе, несе в далечину. Як довго доведеться нестися у невідоме? А стільки, скільки в тебе друзів, приятелів, родичів... Бо ж усім треба приділити час, зустрітися за чаркою, вислухати добрі побажання, подякувати друзів та колег по перу / нотному стану / мольберту...

За цими приємними клопотами більшість митців не встигають згадати минуле, переглянути не тільки старі світлини та перегорнути сторінки книжок десяти- / двадцятирічної давності, поділитися планами на майбутнє.

Тернопільська письменниця видала «Шпинат для мізків»

Саме таку неординарну назву має нова книга тернопільської письменниці Ірини Мацко. «Шпинат для мізків» – це дебют пані Ірини в дорослій прозі. Яка вона на «смак» читачі вже зможуть незабаром «скуштувати». Книга вийшла у світ кілька днів тому.

–  Пані Ірино, як виникла ідея книжки?

На «Коронації слова» Роман Дарини Гладун отримав Спеціальну відзнаку від Університету «Україна»

Ніна ГОЛОВЧЕНКО

10429648_995430357163739_170376187_oНа ювілейному 15 Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова» було відзначено твір юної авторки Дарини Гладун. Церемонія нагородження відбулася 4 червня 2015 в Національній опері України імені Тараса Шевченка   (Київ, вул. Володимирська вулиці, 50). Про конкурс і текст, що впав в око учасникам журі, говоримо з Дариною ГЛАДУН.

Дарино, розкажіть, будь ласка, про себе.

Народилась і виросла я у Хмельницькому. Уже сім років мешкаю в Києві. Тут я закінчила Український фізико-математичний ліцей при КНУ імені Т. Шевченка, вступила на «Літературну творчість» у той-таки КНУ. Цього року завершую навчання. Саме в Києві я почала писати твори, за які не соромно. Але якщо хтось запитує, звідки я, − кажу, що хмельничанка. І залишуся нею, де б мені не довелося жити.

Валентина Фалькова: для мене це і є щастя, якщо мої вихованці мене зрозуміли!

Вже котрий рік поспіль, напередодні Міжнародного Дня захисту дітей, Дніпропетровський міський Будинок вчених нагадує справжній вулик. Туди-сюди сновигають заклопотані діти в чудернацьких театральних костюмах, звучать та різко обриваються ноти, музичні фрази, спів...

У холі скупчились і тихо перемовляються дорослі з величезними букетами квітів – це схвильовані батьки й гості. Батьки й нервово отирають піт з чола і намагаються побачити саме свого сина чи доньку, а гості тихо перемовляються, здивовані дивовижно казковою атмосферою.

Що ж має відбутися у солідних і завжди затишних стінах цього невеличкого будинку?

Не встигла емігрувати до Росії, як уже повернулася на Батьківщину!

Ганна Столярова – приваблива сорокарічна жінка, за фахом – педагог. Народилася вона на Придесенні, під час навчання в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка вийшла заміж за свого однокурсника та й поїхала з чоловіком у його рідний Донецьк. Жили – не тужили, з’явилися діти, онуки… І раптом – ця жахлива війна!

Об'єднати вміст