Жінка-УКРАЇНКА

Декілька днів тому Львів приготував приємність для поціновувачів академічної музики: 15-17 листопада відбувся міжнародний фестиваль "Відкриваємо Падеревського", який присвячений відомому у всьому світі композитору та піаністу – Ігнацію Яну Падеревському.

Вже вдруге любителі польської музики мали можливість послухати твори композитора ХІХ століття, ім'я якого можна справедливо поставити у ряд із його співвітчизниками – Шопеном, Пендерецьким та Лютославським. Програма фестивалю включала концерти фортепіанної, симфонічної, а також вокальної музики у виконанні всесвітньовідомих інтерпретаторів – Єжи Максим'юка, Мар'яни Гумецької, Петера Тота, Кароля Радзівоновича, Ольги та Наталі Пасічник.

Перлиною фестивалю можна назвати грандіозну постановку Варшавського камерної оперної трупи – оперу "Галька" польського композитора Станіслава Монюшка.

Перший день фестивалю мав назву "Повернення легенди". Досить важливим є той факт, що програма концерту стала повторенням тієї, з якою мав честь далекого 1902-го року у Львові виступити маестро Падеревський. Диригував академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії харизматичний та неймовірно емоційний Єжи Максим'юк. Солісти – варшавський гість, виконавець творів Ігнація Яна Падеревського – Кароль Радзівонович та славетна львівська піаністка, володарка низки різноманітних нагород – Мар'яна Гумецька ( співініціатор та артистичний директор фестивалю). На музичному вечорі, присвяченому пам'яті польського композитора звучала музика його рідної країни, це – і твір самого Ігнація Яна Падеревського – ноктюрн ор. 16, № 4 у перекладення для оркестру Є.Максим’юка та концерт для фортепіано з оркестром № 2, фа мінор, ор. 21 Фридерика Шопена. Завершив унікальний вечір Концерт для фортепіано з оркестром № 5, Мі-бемоль мажор, op. 73 "Імператор" Людвіга ван Бетовена.

Другий день фестивалю знаменувався одразу двома концертами, що для Львова є звісно ж,характерним. Бо ж – академічної музики забагато не буває! О 17-тій годині львів'яни та гості міста Лева змогли насолодитись фортепіанним речиталем під назвою "Триб'ют маестро" , що відбувався у філармонії. Спеціальним гостем польського фестивалю був молодий угорський піаніст, лауреат Гран-прі конкурсу Падеревського у США – Петер Тот. Вже із перших звуків виконуваної ним сонати ор. 31, № 3 Людвіга ван Бетовена стало зрозуміло: перед нами – великий маестро, що своєю грою змушує забути про навколишній світ та повністю розчинитися у музиці. Соната прозвучала по-класичному точно, відточеним був кожен рух, виділені усі фразування. Треба сказати, що Петер Тот музикував у найпрестижніших концертних залах світу; географія його виступів досить різноманітна: це – Австрія, Німеччина, Великобританія, Росія, Південна Корея, Японія та США. Цікавим є те, що піаніст вперше сів за рояль у віці 11 років, з того часу зрозумівши :музика для нього – усе! Це відчуття – всеохопності музичного процесу не покидало слухачів від першої ноти і до останнього зіграного акорду. Вразило виконання творів винуватця фестивалю – Падеревського, його мініатюр "Фантастичний краков’як" ор.16, №4 та "Ноктюрн" оp. 14, № 6 . Вишуканість інтерпретації та політність виконання навіяло відчуття легкої, ледь помітної ностальгії. Воно не полишало вдячних слухачів і тоді, коли прозвучали "Фантазія-експромт" ор. 66 та Балада № 1 ор. 23 Фридерика Шопена. Здавалось, кращого виконання годі й чекати!

Доки не прозвучали твори співвітчизника Петера Тота – угорського композитора Ференса Ліста. Не можна оминути увагою інтерпретовану піаністом "Угорську рапсодію №6" – вона вражала своєю шквальністю емоцій та бурхливим угорським колоритом. Вдячна публіка нагородила маестро аплодисментами, та все ж – третина слухачів розбіглись, адже потрібно було встигнути на іще один концерт.

Про те,що відбувалося далі, "історія мовчить". Потрібно було швиденько переміститися у часі та просторі до іншого місця – Театру опери та Балету ім. С. Крушельницької. Саме тут Варшавською оперною трупою відбувалася постановка опери польського композитора Станіслава Монюшка – "Галька". Причому всесвітньо відомі постановники привезли повний склад театру, а це – близько ста осіб. Важливості цій події не відбирати,адже кращою виконавицею "партії Гальки" свого часу була талановита співачка – Соломія Крушельницька. Власне, із приходом до оперного театру, який носить її ім'я, склалося враження: більше ніж у театрі було людей у той час – бути вже не може. Таку думку навіяли сотні поціновувачів польської музики,що займали місця у партерах,ложах та трьох балконах театру. До Львова приїхала сила-силенна поляків, адже святкування Дня Незалежності Речі Посполитої не тільки в офіційний день – 11 листопада, проте й 16-го було важливою подією для багатьох гостей цього фестивалю. Сказати, що місця у залі оперного було мало – не сказати нічого. Яблуку ніде було впасти – це квіточки у порівнянні з тим простором, який займали люди. Скажу більше, зернинці ніде було вміститись– слухачі "аншлагували" весь партер,ба,навіть три(!) балкони: сиділи,стояли та висіли у проходах, а все для того,щоб доєднатися до історичного моменту, а саме урочистого нагородження почесною відзнакою «PADEREWSKI» осіб, що сприяють культурному єднанню Польщі та України.

Капітула, до складу якої входять громадські й культурні діячі цих двох держав, нагородила чотирьох людей: серед них мали честь отримати дипломи президент ГО "Форум видавців" Олександра Коваль; член Національної спілки композиторів України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, Юрій Ланюк; журналіст, історик, громадський діяч та перекладач Андрій Павлишин і громадський та культурний діяч, директор Мистецького об’єднання "Дзиґа" Маркіян Іващишин (нагороду за цю особу отримав Юрій Кучерявий). Почесні відзнаки вручили Генеральний консул РП у Львові Ярослав Дрозд і голова Польсько-українського фонду ім. Ігнатія-Яна Падеревського – Адам Бала. Потрібно також додати, що на церемонії вручення був присутній польський скульптор Анджей Ренет – автор бронзової статуетки Paderewski.

По завершенню шквальних аплодисментів почалася сама опера С. Монюшка –"Галька". Одним із важливих подій,що стосуються цієї постановки було те, що в цьогоріч виповнилось 165 років із того часу, коли відбулося її перше концертне виконання. Необхідно наголосити, що ця музична драма має 4 дії, лібрето написане В. Вольским за його поемою «Гальшка» і драматичною картиною К. Вуйціцького "Горянка". За першою редакцією опера виконувалась у Вільно – 1848р. під керівництвом автора, друга редакція була представлена у Варшаві зчерез десятиліття після першої під керуванням Я. Кватгріні. Надзвичайним є те, що до 1900 року вона була відтворена у Варшаві п’ятсот разів, а до 1935 року – тисячу. XX століття стало для "Гальки" прем’єрним та всесвітньовідомим: постановки відбулися у найкращих оперних театрах світу – у Нью-Йорку (1903), Мілані (1905), Софії (1921), Відні (1926), Берліні (1936) та Лондоні (1961).

Власне, Львів побачив виконану оперу у двох діях (за віленською версією лібрето Вольского). Серед солістів – Габріеля Каміньська, Томаш Рак, Даріюш Махей, Марта Виломаньська, Даріюш Гурскі, Славомір Юрчак, Діслав Кордиляк, хор та оркестр Варшавської камерної опери, диригент – мистецький директор Варшавської камерної опери – Рубен Сільва. Режисер-постановник – Казімєж Деймек, директор – Марія Громбковська.

Отже, слухачі прикипіли до сцени: польські гості добре розумілися на тексті опери, проте українські – здогадувалися із контексту: на жаль,опера не переклалась у "бігучій стрічці". Досить скромними були й декорації, проте постановка сцен – здавалось, була ідеальною. Деякі арії були вирізані,проте можливо це продиктоване браком часу прослуховування. В опері можемо помітити слов'янські риси та соціальну направленість сюжету. Також потрібно не оминути увагою й інтонаційну самобутність мелодичної будови. Критики порівнювали цю музичну драму із "шопенівським ноктюрном, покладеним на оперну музику". Варшавська постановка "Гальки" пройшла із величезним успіхом, а спраглі слухачі чекали наступного концерту.

У неділю, 16 листопада Львівська філармонія та фестиваль Падеревського презентували ще один музичний дарунок. Фестиваль завершився концертом під назвою "Портрет в інтер’єрі епохи" – музикою сучасників та наступників Ігнація Яна Падеревського. Його вокальні мініатюри прозвучали поряд із музикою французького композитора-імпресіоніста Клода Дебюссі, фінського класика Яна Сібеліуса та представника покоління, що слідувало музиці маестро – Кароля Шимановського. Виконання творів належить одній із найбільш високо оцінюваних в Польщі співачок, українки Ольги Пасічник та її сестри, професорки Королівської академії музики в Стокгольмі – Наталії Пасічник. Вражала неймовірна злагодженість співу та інструментального супроводу, голос Ольги звучав кришталевими барвами, він сповнював радістю та дарував натхнення, сіяв легкі крихти суму та захльостував пристрастю. Особливо вдало прозвучали твори із циклу "Курпівські пісні", ор. 58 Кароля Шимановського. Публіка шаленіла: слухачі подарували виконавицям море квітів – у повному значенні цього слова : адже весь рояль був усіяний трояндами. Треба лишень додати,що сестри навіть обрали схожі сукні кольору металіку,і гармонійно пасували одна одній за вбранням. Звісно ж, що публіка зажадала твору "на біс".

Відпочилі слухачі взялися обговорювати вдалий перший відділ концерту і незчулися, як почався другий. До уваги пропонувалась Симфонія № 2, op. 26 Бориса Лятошинського який, як і маестро Падеревський, народився в Житомирі. На сцені з'явився Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії та польський диригент і піаніст, Заслужений діяч культури Польщі, всесвітньовідомий Єжи Максим'юк. Цей харизматичний музикант заполонив серця аудиторії із першого слова: адже він розповідав про Лятошинського і ставив його у ряд із такими метрами, як Бетовен, Малер та Чайковський. Українському слухачеві було приємно констатувати, що тричастинна симфонія є одним із найважливіших творів власне симфонічної музики у ХХ столітті. Звучання цього твору захопило увагу кожного із присутніх, а отже сприйнялася симфонія досить добре. Цікаво було спостерігати за емоційною та більш вільною манерою керування польського диригента оркестром . Оскільки я сиділа зайняла місце н балконі – то змогла помітити позначки у величезній за розмірами партитурі симфонії: синім та червоним було позначено вступи та соло інструментів. По закінченню інтерпретації зал вибухнув оваціями – адже усім сподобалось воістину достойне виконання. Наостанок Єжи Максим'юк смачно поцілував партитуру,тим самим показуючи свій захват виконанням та самим твором композитора.

Другий міжнародний фестиваль "Відкриваємо Падеревського" у місті Лева пройшов із величезним успіхом. Маємо надію наступного року знову гостинно приймати польських гостей та насолодитись музикою, що об’єднує дві сусідніх держави – Польщу та Україну.

Анна Шпилевська

 http://vorobus.com, 27.11.2013