Рецензії

Як сама весна

Марина Павленко

Книжка Наталії Дев’ятко «Легенда про юну Весну» має всі необхідні риси для приваблення юного читача. Гарно зверстана Аллою Марковською, красиво проілюстрована Юлією Даніленко, ошатно видана й компактна.

Інтригує і жанр (судячи з усього, це повість-фентезі), і – сюжет: діти втекли з табору літнього відпочинку, щоб зустріти схід сонця на морі. Визначення віку дітей як такого, «коли вже закохуєшся, та ще не знаєш смаку підлості», – дає нам підстави гадати, що це, імовірно, клас четвертий-шостий. А також – настроює читача на «лав-сторі»: два хлопчики, дві дівчинки, які всі є давніми друзями, плюс новачок серед них, він же і – «чужак» – дорослий табірний вожатий Валентин. Оскільки очі у того Валентина то «блакитні, як вечорове море, такі ж глибокі й безжалісні», то – «сіро-блакитні і зовсім не бездонні», – читачеві обіцяють щонайменше те, що коли не обидві, то одна з дівчат неодмінно в нього закохається (масова закоханість школярок у молодого вчителя – явище традиційне). Дівчата й справді поводяться, як закохані: Христина – то ніяковіє, то підлещується, Анжела – бігає й вигукує, що вона птах тощо.

Відгук про книгу «Поетична топоніміка»

Україну можна відкривати по-різному: хтось–мандруючи з рюкзаком за плечима, насолоджуючись природою, хтось перетинає українські простори потягами й на автівках, а комусь достатньо обмежитися екраном телевізора. Я побувала в різних куточках країни, практично, за один день завдяки альманаху «Поетична топоніміка». Дякуючи Любові Сердунич, як редактору-укладачу, та авторам збірника художніх поетично-прозових творів про населені пункти України, читач має можливість дослідити як маловідомі стежки різних регіонів країни, так і пройтися вулицями та проспектами її великих міст.У цій книзі моя країна виглядає, мов сонячне коло, оскільки задіяні автори зі сходу й заходу України, з півночі та півдня, тобто, дочитуючи останні сторінки цього видання, складається абсолютно цілісна картина, як на мене, естетичного сприйняття нашої країни.

Ця книга має Душу

Поетична мандрівка містами і селами

Впродовж усього життя в серці кожної людини живе любов до рідної домівки, до отчої землі, на якій вона народилася і зростала: хутірця, села, селища чи міста… Ця любов живить людську душу, додає їй сили у хвилини важких випробувань, бо духовне коріння, яким людина від народження поєднується зі своєю вітчизною, зі своєю землею, є найміцнішим, найжиттєдайнішим. Ця любов, немов невидима пуповина, назавжди пов’язує нас з рідними місцями. А творчих людей вона ще й надихає, даруючи неповторні миті духовного окрилення, сумних і радісних одкровень та прозрінь. 

Любов Гонтарук. Сонячні шторми натхненної поезії

Про книгу Олега Гончаренка «Катрени оголошених картин (навіяне живописом Івана Марчука» (Київ: Фенікс, 2011), висунуту на здобуття Національної премії України імені Т. Г. Шевченка 2016 р.

Воістину, людство має дивну здатність – за дрібними дощами продивлятися й шторми, навіть якщо шторми ті довгождано сонячні. Особливо ж ця «сонячна сліпота» розповсюджена чомусь у мистецтві… Коли ж говоримо про літературу, на думку спадає одне-єдине слово – «епідемія». Тисячу разів  був правий Петро Сорока, коли у своїх денниках «Застиглий вогонь» ще 2006 року писав:

Рецензія Петра Засенка на книжку «Казки зимових вечорів» Інни Ковальчук «Від доброти і взимку тепло»

Декотрі поети починали свій творчий шлях віршами для дітей, помилково вважаючи, що для малих читачів писати простіше. Це тому, що вони не могли розпізнавати значення слів «простіше» і «спрощено».

Інна Ковальчук – авторка трьох збірок поезій для дорослих, які стали помітними серед любителів іпоціновувачів поезії. Нині вона написала збірку віршів для дітей, добре усвідомлюючи відповідальність і як поетеса, і як мати. Цю книжечку можна назвати циклом поезій, оскільки усі вони перейняті однією настроєністю – любов’ю до природи, зокрема до веселої зимової пори. Авторка уміє на позитивних емоціях передати у слові по-дитячому радісне замилування білосніжною красою зимових краєвидів, «коли білий день крізь білі вії сонно дивиться на світ». Разом із нею переживаєш за долю тих зайченят, які ніяк не дочекаються своєї мами додому.

Ніхто не може довго носити маску

Рецензія на книгу Елли Леус «Кат»

Леус, Елла. Кат / Елла Леус.  – К.: Український пріоритет, 2014. – 240 с.

Людина – це канат,
натягнутий між твариною і надлюдиною, –
канат над прірвою.

Ніцше

Правда завжди лякає.

Елла Леус

 

Олена Грицюк створила книжку про мандри Карпатами

Несамовите озеро (обкладинка)Чернігівка Олена Грицюк – письменниця, художниця та архітектор – вкотре здивувала! У її новій збірці вірші та графічні малюнки напрочуд вдало доповнюють одне одного, проникливо розповідаючи про здійснення Мрії. Адже Олена, котра з дитинства любить незвичайні подорожі та справжній, дивовижний екстрим, підкоривши гірські вершини Кавказу та Криму, давно хотіла побувати в мальовничих Карпатах.

І ось її бажання здійснилося. Звісно, мандрувала з важким рюкзаком і ночувала, як справжні, допитливі туристи-екстремали, в наметі. Спілкувалася з гуцулами, познайомилася з неординарним добродієм, який відчуває рідні Карпати, природу та людей, як чарівник-мольфар.

Про війну без війни

obkl_ta_sama_kuriavaСлапчук Василь. Та сама курява дороги. Роман. – К..: Український пріоритет, 2013. – 400 с.

Трохи шкодую, що читала новий роман Василя Слапчука без олівця в руці й не підкреслювала всі ті цитати, авторські сентенції та дотепи, які мені сподобалися і якими просто рясніє ця книга. Власне, як і всі попередні книги автора, які я мала щастя прочитати. Такими речами завжди хочеться поділитися з іншими.      

Як на мене, Василь Слапчук – взагалі особливе явище в українській літературі. Письменик-воїн і письменник-філософ в одній особі. За його плечима великий досвід – як життєвий, так і духовний, хоча насправді другий рідко з’являється без першого. Прозріння до людини найчастіше приходить саме після певних, пережитих не з книжок, потрясінь. Для Василя Слапчука цим потрясінням стала війна в Афганістані, у якій він змушений був брати участь і яка кардинально змінила його світогляд, а, можливо, і все його подальше життя. Напевно, саме тому він уміє писати просто й дотепно про складні, екзистенційні речі і філософствувати над речами простими, приземлено-буденними, а часом і геть непривабливими для звичайного людського ока.

20 українців, які вразили світ

Якщо ви бажаєте своїй дитині добра, дайте її прочитати нову чарівну книжку «Здійснені мрії» відомої української письменниці Анни Багряної. Це дуже патріотична збірка і водночас – надзвичайно цікава, пригодницька. Читати її легко й приємно, до того ж, тут вміщено чудові малюнки авторки, адже Анна – не лише письменниця, а й дивовижна художниця. А головне, це – шляхетна й небайдужа людина. Вона пише і малює, як дихає. Тому її книги – живі, сповнені справжніх емоцій, краси та гармонії. А прочитане напрочуд легко запам’ятовується. І це – також важливо!

Про таке ненав’язливе, правильне, патріотичне виховання дитини за допомогою улюблених книжок гарно сказано у Володимира Висоцького:

«Сонячний спів» Ігоря Годенкова (відгук про книгу)

«Сонячний спів» Ігоря Годенкова – це нова книга автора, яка цього року побачила світ у Видавничому домі «АртЕк».

Дивлячись на яскраву обкладинку і читаючи назву – перше, що спадає на думку – книга для дітей. Але це зовсім не так, просто в збірці багато світла і тепла. А ще російськомовний автор написав її українською, бо вважає, що у важкий для країни час почуття та любов до Батьківщини треба вимовляти мовою Батьківщини.

Ти віками була на дибі,
Україно, моя любов…
Дай нам, Боже, зробити вибір,
Щоб  не стати  холопами знов!

​Золоті слова Михася Ткача

 

Осінні акорди Від любові до болю Зерна слова

У чернігівській бібліотеці імені Михайла Коцюбинського – чимало книжок відомих земляків. А один із найпопулярніших письменників нашого Придесення – Михась Ткач. Це – великий подвижник, який уже багато років очолює Літературну спілку «Чернігів» та журнал «Літературний Чернігів», активно пропагуючи сучасну українську літературу та творчість земляків. Він – член Національної спілки письменників України, лауреат міжнародних та всеукраїнських літературних нагород.

«Як хочеться в світі коханою бути»!

Ніна ТКАЧЕНКОЩо твориться з людською душею, коли раптом втрачаються життєві основи – суспільні та особисті? Талановита поетеса з Прилук Ніна Ткаченко (берегиня цілої поетичної родини) образним і пристрасним словом ніби малює портрет свого духу. А ошатні сучасні й старі світлини з сімейного архіву в її нових книжках доповнюють його емоційністю інтонацій.

Взагалі, письменниця й журналістка Ніна Ткаченко – особистість на Придесенні відома. У нашій чернігівській бібліотеці імені Михайла Коцюбинського є майже всі її книжки. Але хочу звернути увагу читачів моєї улюбленої газети «Деснянська правда» на нові цікаві збірки поетеси. Зокрема, мені неабияк сподобалася її книжка віршів «Космея».

Об'єднати вміст