Войток Григорій

Дмитро Головко: «Піски – це мій Всесвіт!»

Дуже тепле, зворушливе свято відбулося в Бобровицькій центральній районній бібліотеці – відомого українського письменника, земляка Дмитра Андрійовича Головка урочисто нагородили Міжнародною літературною премією імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень». Відзнака – вагома, серед її лауреатів – Герої України Юрій Мушкетик та Іван Дзюба, Шевченківські лауреати Микола Жулинський, Валерій Шевчук, Володимир Дрозд, Леонід Горлач, всесвітньовідомий кінорежисер Кшиштоф Зануссі та видатні люди з понад 30 держав.

На святі я представляв Академію і обласну газету «Чернігівщина», тож із великим задоволенням, від душі вручив нагороду Дмитрові Андрійовичу. Адже це – честь і для мене! Дмитро Головко – класик української літератури, надзвичайно обдарований і шляхетний добродій, душа якого одягнена в нашу українську вишиванку. Багато доброго він зробив і для свого мальовничого села Піски, в якому народився, рідної Бобровиччини, Придесення та України!

Дмитра Андрійовича гарно привітали заступник голови Бобровицької райдержадміністрації Тетяна Ляшенко, начальник гуманітарного відділу РДА Марія Герасименко, директор Бобровицької централізованої бібліотечної системи Леся Циба, знаний письменник і журналіст Григорій Войток, який назвав Дмитра Головка своїм батьком у літературі. Адже Дмитро Андрійович  тривалий час працював редактором у видавництвах «Молодь» і «Український письменник», виховавши цілу плеяду талановитих літераторів.

Творці і руйнівники

Відгук на роман Григорія Войтка «Безбатченки. Книга друга»

Знаний український журналіст і прозаїк Григорій Войток створив  продовження свого резонансного, гостросюжетного роману «Безбатченки», який отримав багато схвальних відгуків у ЗМІ та соціальних мережах. Адже автор об’єктивно, людяно та колоритно відобразив життя українців у період після закінчення Другої світової війни до розпаду СРСР. Це – справді сага життя нашого багатостраждального народу!

Провідна і багатогранна тема роману – проблема безбатченків. І як тут не погодитися з сільським учителем Теодором Степановичем, героєм книги:  «Чому навіть після пережитих страхіть війни та відбудови в нашому згорьованому суспільстві не меншає, а ще більшає тих, хто прирікає себе на становище безбатченків?.. Тепер напівсиріт значно менше, але більшає тих, хто цурається своєї малої батьківщини, родового коріння, навіть рідних батьків. Велика біда від таких, коли вони дориваються до влади. Тих безбатченків більшає і більшає у дорого обставлених кабінетах. Одних прогонять, їх замінюють інші, як на зло, ще гірші, пихаті і чванливі. Елементарну людську совість загубили на перегонах за владу і гроші».

Творчий неспокій Григорія Войтка

У Чернігівському літературно-меморіальному музеї М. Коцюбинського відбулися презентація книг письменника та відомого журналіста, заступника генерального директора ТОВ «Земля і воля» Григорія Войтка, а також його урочисте нагородження.

Журі Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» нині відзначило цією престижною нагородою Григорія Андрійовича за його плідну, подвижницьку та багаторічну діяльність у галузі літератури і публіцистики.

Почесну нагороду Григорієві Войтку вручив президент Міжнародної літературної-мистецької Академії України (яка об’єднує відомих людей із 55 країн), заступник головного редактора обласної газети «Деснянська правда» Сергій Дзюба, який високо оцінив творчість Григорія Андрійовича та його подвижництво й активну життєву позицію.

Григорій Войток – лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень»

Журі Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» нагородило цією престижною відзнакою заступника генерального директора ТОВ «Земля і воля» Григорія Андрійовича Войтка – за плідну багаторічну діяльність в галузі літератури і публіцистики.

Зокрема, знаного письменника і журналіста нагороджено за художньо-літературне видання «Тернистий шлях благородної справи» (це – нариси про 120-річну історію Майнівського (Бобровицького) радгоспу-технікуму), а також – за роман «Безбатченки», в  долі головної героїні якого,  як у дзеркалі, відображається доля всієї України.  Але  ту долю, за висловом літературного критика Ніни Головченко, знівечили «найпаскудніші представники нашої національної наволочі». Стосовно ж цього роману, член Національної спілки письменників України поет, прозаїк Тетяна Череп-Пероганич у своїй рецензії наголосила: «Книга «Безбатченки», немов уривок із минулого, який варто усвідомити, аби зробити висновки».

«Назустріч сонечку» з … добротою в дитячому сердечку

Нову збірочку оповідань для діток «Назустріч сонечку» одержав з рук авторки, талановитої поетеси, дружелюбної землячки Тетяни Череп-Пероганич. І не одну книжечку, а відразу п’ять – для кожного з моїх внучат. Та першим читачем став сам.

Не  братимуся за  читацько-літературний  аналіз оповідань,  рецензію  фахово написала Ольга Рєпіна, а зупинюся, вважаю,  на важливішому - моральній  новизні в стилі дитячої  літератури, в її ідейно-художній своєрідності.

Колись на якій літературі батьки виховували дітей? Звісно,  передусім на добрих казках. Читали вдома й в школі вивчали «моральні» оповідання класичних письменників. Але все те написане на повчальних прикладах, можливо, й «прототипних», але сторонніх, чужих. Навіть в автобіографічних творах літератори,  погодьтеся,  не рвуться повчати читачів моралі  на прикладах своєї анти моралі. А щоб виставляти на суд широкої спільноти  негарні вчинки своїх чад – більше з розряду казок. Адже їхні діти – генії,  високоморальні, з памперсів усе нальоту  схоплюють! Колись казали  – з колиски, з пелюшок…

«Найпаскудніші представники нашої національної наволочі…»

12983345_1726424860970098_8766643505719501086_o (1)(про роман Григорія  Войтка «БЕЗБАТЧЕНКИ» (Чернігів: ПАТ «ПВК «Десна», 2016. ‒ 352 с.)

Ніна ГОЛОВЧЕНКО

Книга Григорія Войтка «Безбатченки» присвячена темі українського селянства в період після закінчення Другої світової війни до розпаду СРСР.

На прикладі життя і доль селян села Осьмаківка поетапно зображено їхню виснажливу працю і мізерні колгоспні заробітки, поступовий відхід від християнських цінностей, моральне виродження багатьох пролетарів і можновладців, маніпулятивні технології управління окремих партійних голів колгоспу та голів сільрад, представників НКВС (чи пізніше КДБ).

До честі автора, з поміж доволі тяжких сторінок об’єктивної прози, у книзі трапляються й позитивні образи керівників господарств, простих селян, учителів, молоді, жертовних українських жінок, працівників міністерств, лікарів. І це урівноважує пафос книги: він не є трагічним, скоріше є повчальним.

«Безбатченки» Григорія Войтка презентовано в столиці

9 квітня у Києві в ресторані Старо на Подолі зібралися письменники, музиканти, журналісти, читачі на презентацію роману «Безбатченки» Григорія Войтка з Чернігівщини. Це переший роман написаний журналістом і краєзнавцем. Але він неодмінно займе своє чільне місце в українській сучасній літературі.

Про це говорили, критики, рецензенти, колеги по перу, які вже встигли познайомитися з цією чудовою книгою.

Детальний аналіз твору дала літературознавець, викладач університету «УКРАЇНА» Ніна Головченко (чит. http://ukrainka.org.ua/node/6878) та редактор книги , письменник Дмитро Головко.

Роман Григорія Войтка «Безбатченки» – урок з минулого, який варто усвідомити й зробити висновки

12914989_1677793412474729_2069004102_o«Безбатченки» – перший літературний твір письменника і журналіста з Чернігівщини Григорія Войтка.

Післявоєнні події, час безбатченків, село з усіма його радощами і прикрощами. Тільки прикрощів у книзі, точніше в житті головної героїні роману Оксани, значно більше, ніж чогось доброго і світлого. Зґвалтована ровесником, невдовзі стає матір’ю. Село не приймає її байстря, на кожному кроці робить боляче їм обом – знущання, плітки, заздрощі… Безбатченки проти безбатченка. Хоча ні, в селі всі знають, хто батько Оксаниної дитини. Знають, що безневинно вина. Але злі, ненависні зганяють на беззахисній всю свою лють.

Та не вдасться нікому вбити в Оксані людське. Витримає, виживе, переживе тих, хто робив їй боляче, віддячить добром і молитвою кожному, хто підтримував і допомагав. Ще й сина Івана навчить пробачати, навіть біологічному батьку, який його ще до народження відцурався. Не зразу, згодом. Але колись, вже дорослий чоловік, керівник великого підприємства, приїде на сільське кладовище, щоб прибрати батькову забур’янену могилу.

Зустрічайте нову українську книгу

Роман Григорія Войтка «Безбатченки» вийшов друком у чернігівському видавництві «ПАТ «ПВК «Десна»

Публікуємо переднє слово, яке написав відомий письменник, лауреат літературної премії ім. Павла Тичини, активіст Чернігівського земляцтва в Києві Дмитро Головко.

Образа і любов

Назва цього короткого вступного слова навіяна одним з розділів роману Григорія Войтка «Безбатченки». Твору, головний герой якого зазнав стільки нелюдських підковирок, нашіптувань, кривд і навіть негідних і підступних вчинків. Це пізніше, тобто в кінці роману, все міняється, приходить до кращого, адже змінюється саме життя. 

Вона любов до України звіряє по Шевченку

Це – Тетяна Череп-Пероганич, Чураївна в поезії, Роксолана в житті.

Своє багатство вона вимірює не роками, як Вахтанг Кікабідзе, а щоденними справами на користь Вітчизни, любов до якої  звіряє словами Тараса Шевченка: «Мені здається, якби батьківщина моя була найбіднішою на землі – і тоді вона мені здавалася б кращою від Швейцарії і всіх Італій».

Дочка простих сільських вчителів з Бобровиччини рано почала дивитись на світ не дитячими очима, що приносило заодно й радість, і біль. З тим і по дорослому життю пішла, але з твердою впевненістю, що не впаде, бо, як пізніше напише, - потойбічна невідомість не для тих, кому є за що триматися на землі.

Материнська молитва за героїв Майдану – від 26 українок

Відгук на книгу "Материнська молитва"

Вийшла з друку поетична збірка «Материнська молитва», що зібрала в собі поезії 26 українок, серед яких є відомі поетеси і прості жінки, об’єднані болем за долю України і її захисників, полеглих і поранених не на війні, а в протистоянні з своєю-чужою владою.

Матері, сестри, дружини, доньки, наречені піднесли свою молитву до Небес, щоб «продажна влада геть пішла із нашої країни і більш ніколи не вбивала підло молодих дітей».

Автор ідеї видання поетеса, мати і дружина Тетяна Череп-Пероганич. Вона не стороння спостерігачка подій на Майдані, і серце її боліло не тільки за чужих:

Об'єднати вміст