Войток Григорій

«Найпаскудніші представники нашої національної наволочі…»

12983345_1726424860970098_8766643505719501086_o (1)(про роман Григорія  Войтка «БЕЗБАТЧЕНКИ» (Чернігів: ПАТ «ПВК «Десна», 2016. ‒ 352 с.)

Ніна ГОЛОВЧЕНКО

Книга Григорія Войтка «Безбатченки» присвячена темі українського селянства в період після закінчення Другої світової війни до розпаду СРСР.

На прикладі життя і доль селян села Осьмаківка поетапно зображено їхню виснажливу працю і мізерні колгоспні заробітки, поступовий відхід від християнських цінностей, моральне виродження багатьох пролетарів і можновладців, маніпулятивні технології управління окремих партійних голів колгоспу та голів сільрад, представників НКВС (чи пізніше КДБ).

До честі автора, з поміж доволі тяжких сторінок об’єктивної прози, у книзі трапляються й позитивні образи керівників господарств, простих селян, учителів, молоді, жертовних українських жінок, працівників міністерств, лікарів. І це урівноважує пафос книги: він не є трагічним, скоріше є повчальним.

«Безбатченки» Григорія Войтка презентовано в столиці

9 квітня у Києві в ресторані Старо на Подолі зібралися письменники, музиканти, журналісти, читачі на презентацію роману «Безбатченки» Григорія Войтка з Чернігівщини. Це переший роман написаний журналістом і краєзнавцем. Але він неодмінно займе своє чільне місце в українській сучасній літературі.

Про це говорили, критики, рецензенти, колеги по перу, які вже встигли познайомитися з цією чудовою книгою.

Детальний аналіз твору дала літературознавець, викладач університету «УКРАЇНА» Ніна Головченко (чит. http://ukrainka.org.ua/node/6878) та редактор книги , письменник Дмитро Головко.

Роман Григорія Войтка «Безбатченки» – урок з минулого, який варто усвідомити й зробити висновки

12914989_1677793412474729_2069004102_o«Безбатченки» – перший літературний твір письменника і журналіста з Чернігівщини Григорія Войтка.

Післявоєнні події, час безбатченків, село з усіма його радощами і прикрощами. Тільки прикрощів у книзі, точніше в житті головної героїні роману Оксани, значно більше, ніж чогось доброго і світлого. Зґвалтована ровесником, невдовзі стає матір’ю. Село не приймає її байстря, на кожному кроці робить боляче їм обом – знущання, плітки, заздрощі… Безбатченки проти безбатченка. Хоча ні, в селі всі знають, хто батько Оксаниної дитини. Знають, що безневинно вина. Але злі, ненависні зганяють на беззахисній всю свою лють.

Та не вдасться нікому вбити в Оксані людське. Витримає, виживе, переживе тих, хто робив їй боляче, віддячить добром і молитвою кожному, хто підтримував і допомагав. Ще й сина Івана навчить пробачати, навіть біологічному батьку, який його ще до народження відцурався. Не зразу, згодом. Але колись, вже дорослий чоловік, керівник великого підприємства, приїде на сільське кладовище, щоб прибрати батькову забур’янену могилу.

Зустрічайте нову українську книгу

Роман Григорія Войтка «Безбатченки» вийшов друком у чернігівському видавництві «ПАТ «ПВК «Десна»

Публікуємо переднє слово, яке написав відомий письменник, лауреат літературної премії ім. Павла Тичини, активіст Чернігівського земляцтва в Києві Дмитро Головко.

Образа і любов

Назва цього короткого вступного слова навіяна одним з розділів роману Григорія Войтка «Безбатченки». Твору, головний герой якого зазнав стільки нелюдських підковирок, нашіптувань, кривд і навіть негідних і підступних вчинків. Це пізніше, тобто в кінці роману, все міняється, приходить до кращого, адже змінюється саме життя. 

Вона любов до України звіряє по Шевченку

Це – Тетяна Череп-Пероганич, Чураївна в поезії, Роксолана в житті.

Своє багатство вона вимірює не роками, як Вахтанг Кікабідзе, а щоденними справами на користь Вітчизни, любов до якої  звіряє словами Тараса Шевченка: «Мені здається, якби батьківщина моя була найбіднішою на землі – і тоді вона мені здавалася б кращою від Швейцарії і всіх Італій».

Дочка простих сільських вчителів з Бобровиччини рано почала дивитись на світ не дитячими очима, що приносило заодно й радість, і біль. З тим і по дорослому життю пішла, але з твердою впевненістю, що не впаде, бо, як пізніше напише, - потойбічна невідомість не для тих, кому є за що триматися на землі.

Материнська молитва за героїв Майдану – від 26 українок

Відгук на книгу "Материнська молитва"

Вийшла з друку поетична збірка «Материнська молитва», що зібрала в собі поезії 26 українок, серед яких є відомі поетеси і прості жінки, об’єднані болем за долю України і її захисників, полеглих і поранених не на війні, а в протистоянні з своєю-чужою владою.

Матері, сестри, дружини, доньки, наречені піднесли свою молитву до Небес, щоб «продажна влада геть пішла із нашої країни і більш ніколи не вбивала підло молодих дітей».

Автор ідеї видання поетеса, мати і дружина Тетяна Череп-Пероганич. Вона не стороння спостерігачка подій на Майдані, і серце її боліло не тільки за чужих:

Об'єднати вміст