Жінка-УКРАЇНКА

 «Ма-а-а-а», «Мам-м-ма», «Мамо», «Мамуся»… Ці набори звуків, а згодом і слова наглядно ілюструють еволюцію розвитку мовлення кожної окремої людини. І ці звуки, ці слова адресовані одній людині – Мамі. Тій, кого дитина бачить чи не першою у своєму житті. Тій, для кого дитина існує вже тоді, коли інші, можливо, ще навіть не здогадуються, що вона тільки має народитися…

Ким же є для людини мама? Вона дає наснагу на подальше життя, допомагає дитині в усьому, що та робить. Навіть, якщо дитині вже років так 30, а то й більше. Навіть, якщо іноді друзі та інші родичі не розуміють, навіщо така допомога. Мама знає, навіщо. І дитина, у більшості випадків, теж знає. І цінує мамину допомогу.

А як же інакше – адже до кого ж, як не до мами, підійти, поділитися радістю, пожалітись на проблеми. І проблеми тоді стають меншими, а радість зростає у десятки, а то і сотні разів. А все тому, що мама завжди порадіє щиро, без тіні заздрощів. І пожаліє, пригорне щиро, без тіні зловтіхи.

Мама вчить дитину бути людиною. Бути тим, ким створила її природа – жінкою, чоловіком – СОБОЮ. Мама вчить бути мужнім, ніжним, красивим, добрим, сильним – ЛЮДЯНИМ.

Стаючи мамою, жінка набуває великої сили та важливості. Адже що відповідає дитина на запитання «Кого ти найбільше любиш?» Звичайно «Маму!» Ще більшої сили й важливості мама набуває тоді, коли, здавалося б, її можна лише пожаліти. Коли дитину її вважають «неповносправною», а то й гірше – «неповноцінною». Але ж мама знає, що дитина її – повноцінна. Просто умови для успішного навчання й успішного життя їй потрібні зовсім інші, ніж решті дітей. Просто дитина її – має особливі потреби…

Силу цю бачать глядачі на виставці чи концерті творчості дітей і людей із особливими потребами, захоплюючись силою духу цих людей та їхніх матерів. Силу цю бачать і вчителі, дякуючи мамі за допитливого, старанного учня чи студента. Силу цю відчуває і сама дитина – людина, усвідомлюючи, що поки мама поруч, людина майже недосяжна для всієї жорстокості цього неідеального світу.

Більшої сили набуває мама, відпускаючи дитину від себе у такий мінливий, часом безжальний дорослий світ. Усвідомлюючи, що настане час, і дитині таки доведеться опанувати життя в цьому світі самотужки.

І в цьому є мамина сила – в її дітях – у їхніх успіхах, яким вона щиро радіє, та їхніх поразках, гіркоту яких «підсолоджує» мамина підтримка; в їхніх друзях, які бачать у чеснотах людини плоди маминого виховання.

Кожне нове покоління – сила і мужність Мами, яка віддає всю себе дитині, а значить – Майбутньому.