Слапчук Василь

Образ досконалої людини

 

Василь Слапчук

Мутанов Галимкаір. У ковчезі часу : Вірші. – Українською мовою переклав Сергій Дзюба. – Київ: Український пріоритет, 2016. – 96 с.

Не скажеш, що Україна підтримує тісні літературні взаємини із Казахстаном. У великій мірі сучукрліт – натуральне господарство, замкнуте на собі. Підозрюю, що подібні проблеми переживає і казахська література. Гадаю, постколоніальний синдром – спільний для національних культур пострадянського простору. Тож, якщо не брати до уваги історичний аспект (Шевченко – Актау), літературний діалог між Україною і Казахстаном звівся до мінімуму, який, за відсутності державної культурної політики, підтримується силами окремих творчих індивідів.

Сергій Дзюба, котрий останнім часом доволі плідно працює у царині перекладу, запропонував увазі українського читача вірші казахського поета Галимкаіра Мутанова. Можемо припустити, що в казахській літературі відбуваються ті ж самі (рушійні, а часом і руйнівні) закономірні процеси, які характерні для більшості літератур. Хтось тримається класичних зразків і віддає перевагу національним напрацюванням, хтось озирається на здобутки світової літератури і піддається постмодерним настроям, а хтось піддає ревізії і те, й інше, шукаючи шляхів розвитку на стику зіткнення інтересів. Галимкаір Мутанов, либонь, належить до перших, його поезія – поезія здорового розуму і здорових почуттів, поезія людської цільності і світової гармонії. Автор збірки «У ковчезі часу» часто покликається на класика і основоположника казахської письмової літератури Абая Кунанбаєва (1845-1904), котрий був поетом, філософом, просвітителем і реформатором. Інакше кажучи, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш – в одній особі. І ці звернення сучасного поета до великого попередника – не просто данина пошани, а вияв творчих пріоритетів, кожного разу він апелює до нього, як до мудреця.

Василя Слапчука та Івана Корсака нагородили у Білорусі

Веніамін Блаженний

За поданням президента Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергія Дзюби, лауреатами Міжнародної літературної премії імені Веніаміна Блаженного в Білорусі стали видатні письменники з України та Казахстану. Почесні нагороди у Мінську отримали Василь Слапчук та Іван Корсак (Україна), Роллан Сейсенбаєв і Галимкаір Мутанов (Казахстан).

За поетичну творчість у Білорусі відзначено Шевченківського лауреата Василя Слапчука та лауреата багатьох міжнародних і державних нагород, академіка, ректора Казахського національного університету імені аль-Фарабі Галимкаіра Мутанова. А прозаїків Івана Корсака та Роллана Сейсенбаєва нагороджено за їхні чудові романи.  

Видатного поета Веніаміна Блаженного практично не друкували за радянських часів, бо він був віруючим і писав високодуховні вірші. Тепер добродія Веніаміна справедливо вважають класиком у Білорусі. Він уже відійшов у Вічність. Тож на його честь створили почесну відзнаку, якою щороку нагороджують талановитих письменників із різних держав.

Італійська нагорода Петрарки – у поетів із Чернігова!

15-е століття — Франческо Петрарка – Зображення від
© The Art Archive/Corbis

Відомі українські письменники Тетяна та Сергій Дзюби нещодавно нагороджені почесною міжнародною медаллю Франческо Петрарки в Італії – за визначну творчість, а доктор наук із соціальних комунікацій, професор Тетяна Дзюба – і за подвижницьку наукову діяльність.

Чернігівці стали переможцями Міжнародного літературно-мистецького фестивалю (Італія – Німеччина – Україна) та Міжнародного літературного конкурсу «Пушкін і Гоголь в Італії». Яскраві поетичні фестивалі проводяться там щороку, а відтепер організатор чудового дійства – Міжнародна Академія «ЛIК» – діячів літератури, мистецтв та комунікацій (Німеччина – Україна; президент – письменниця, мистецтвознавець, журналіст і громадський діяч Олена Ананьєва), котра об’єднує талановитих людей із різних держав світу. Академія швидко розвивається, адже до неї увійшли знані письменники та науковці.   

У престижному міжнародному гоголівському конкурсі взяли участь поети і прозаїки з  дев’яти держав. Сергій і Тетяна здобули найвищу відзнаку – «Діамантовий Дюк у Римі» – водночас у двох номінаціях. Тетяна Дзюба –  за нову книжку віршів «Танок Саломеї» (Канада, Торонто) і численні наукові статті про Миколу Гоголя, Пантелеймона Куліша, Михайла Коцюбинського й інших видатних наших класиків в українських та зарубіжних виданнях. А Сергія Дзюбу нагороджено за поетичний цикл «Українець Микола Гоголь в Італії» та його есеї і рецензії.

Збирач метафор, зодчий, чарівник

Василь Слапчук

Михайло Блехман. Час збирати метафори : Оповідання українською мовою. – Канада, Монреаль: Порт-Фоліо; Київ: Міжнародна літературно-мистецька Академія України, ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» (українсько-канадський літературний проект), 2017. – 130 с.

Великий розумник і великий вигадник Умберто Еко у «Нотатках на берегах “Імені троянди”» зауважив, що для розказування перш за все необхідно створити певний світ, якомога краще облаштувавши його і осмисливши в деталях. Наприклад, взявши річку з двома берегами і на лівому березі посадивши рибалку з паскудним характером і кількома судимостями, вже можна розпочинати писати.

Василь Слапчук – лауреат премії імені Ернеста Хемінгуея

За поданням президента Міжнародної літературно-мистецької Академії України, заступника головного редактора газети «Деснянська правда» Сергія Дзюби троє видатних письменників стали лауреатами міжнародної нагороди – премії імені Ернеста Хемінгуея (Канада). Це – Василь Слапчук (Україна), верхньолужицький письменник Бенедикт Дирліх (Німеччина) та Роллан Сейсенбаєв (Казахстан). Їх відзначено у номінації «Країни і континенти» – «за творчість, що єднає народи».

Сергій Дзюба. Бібліографічний покажчик

Підготовлений новий Бібліографічний покажчик Сергія Дзюби. Покажчик містить грунтовну передмову Василя Слапчука, інформацію про всі 65 книжок Сергія Дзюби, які вийшли на сьогодні, а також основні публікації. Попередній \покажчик виходив, коли Сергієві було 40 років, відтоді немало змінилося!

Історія чоловіка, одержимого жінкою

Василь Слапчук. Поміж світів і сяяння світил : Роман. – Київ: Український пріоритет, 2016. – 280 с. 

Можливо, ця книжка про мене?.. Читаючи її, неодноразово ловив себе на думці, що все це – наче трапилося і продовжує відбуватися зі мною. Маю на увазі не суто сюжетну канву, а думки, переживання та страждання головного героя. Шекспірівські пристрасті! Адже, мабуть, просто не може бути інакше, якщо все своє життя по-справжньому кохаєш лише одну жінку, яка для тебе – водночас сонце і місяць, земля та небо… Так і живеш поміж її нерозгаданих, неймовірних, парадоксальних, магічних світів та вічного сяяння дивовижних світил. І ви почуваєтеся тисячолітніми Адамом та Євою – не тією, що з твого ребра. Бо як може з ребра такого звичайного чоловіка народитися богиня та твоя повелителька?! Тому на її запитання: «Хто там?..», просто відповідаєш потойбіч дверей: «Це – ти». Авжеж, ваші тіла інколи існують окремо, а душі сплелися так, що вже й не розчепиш. І найбільша розкіш – чути, як б’ється в твоєму тілі серце коханої людини!

Українці – серед лауреатів казахської нагороди!

Письменники з України, Канади та Німеччини стали лауреатами премії «Золотий асик» у Казахстані. Нині відзначено відомого українського поета, прозаїка, критика, науковця, Шевченківського лауреата Василя Слапчука, письменницю, кіносценариста, головного редактора журналу «Новий Світ» Олену Жукову (нині вона мешкає в Канаді, а родом – з України), головного редактора газети «Перекрёсток Виннипег», заступника головного редактора журналу «Новий Світ», письменника та публіциста Михайла Співака (Канада) і знаного верхньолужицького, німецького поета, громадського діяча Бенедикта Дирліха.

Досягнення, які розпочалися із дитячих забаганок

Василь Слапчук

Багряна Анна. Здійснені мрії: оповідання для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. – К.: Видавець Багрянцев Ю. А., 2015. – 64 с.

Мабуть, це четверта книжка, написана Анною Багряною для дітей. Здається, три з них створені уже після того, як письменниця народила донечку. З одного боку, напевно, материнські клопоти відволікають від літератури, з іншого – підкидають свіжі теми і, слугуючи творчим камертоном, налаштовують на інший лад. Либонь, бути водночас добрим письменником і доброю мамою не так уже й просто. Судячи з усього, Анні Багряній це вдається.

Почесні нагороди

Михась ТкачЗнаний український письменник, голова Літературної спілки «Чернігів» та головний редактор журналу «Літературний Чернігів» Михась Ткач став лауреатом державної літературної премії імені Олеся Гончара. Так високо оцінено його книжку новел і оповідань «Хочеться грози». Також цьогорічним лауреатом цієї престижної нагороди став Шевченківський лауреат, відомий письменник із Луцька, член Чернігівського інтелектуального центру Василь Слапчук. Його відзначено за роман «Та сама курява дороги», який побачив світ у видавництві «Український пріоритет».

«Крилатий чоловік» болгарською мовою

SAM_245519 лютого в Посольстві України в Софії відбулася презентація поетичної збірки українського письменника, лауреата Шевченківської премії Василя Слапчука. Збірка під назвою «Крилатий чоловік» вийшла в болгарському видавництві «Богіанна» в перекладі Димитра Христова.

Презентацію відкрив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Болгарії Микола Балтажи, після чого відбувся показ фільму про Василя Слапчука «Василеве задзеркалля».

Зі своїм словом про збірку Василя Слапчука виступив болгарський поет Славимир Ґенчев. «Зізнаюся, - сказав він, - досі я не читав подібної поезії. Вона є передовсім внутрішньо вільною, звільненою, і нагадує мені зграю птахів, які розлетілися в просторі волі врізнобіч, проте й залишилися в одній зграї. І ця асоціація викликана не назвою книги – «Крилатий чоловік», вона виникає спонтанно, під час самого читання і проникання в цей незвичайний світ, побачений очима одного самобутнього митця».

Про війну без війни

obkl_ta_sama_kuriavaСлапчук Василь. Та сама курява дороги. Роман. – К..: Український пріоритет, 2013. – 400 с.

Трохи шкодую, що читала новий роман Василя Слапчука без олівця в руці й не підкреслювала всі ті цитати, авторські сентенції та дотепи, які мені сподобалися і якими просто рясніє ця книга. Власне, як і всі попередні книги автора, які я мала щастя прочитати. Такими речами завжди хочеться поділитися з іншими.      

Як на мене, Василь Слапчук – взагалі особливе явище в українській літературі. Письменик-воїн і письменник-філософ в одній особі. За його плечима великий досвід – як життєвий, так і духовний, хоча насправді другий рідко з’являється без першого. Прозріння до людини найчастіше приходить саме після певних, пережитих не з книжок, потрясінь. Для Василя Слапчука цим потрясінням стала війна в Афганістані, у якій він змушений був брати участь і яка кардинально змінила його світогляд, а, можливо, і все його подальше життя. Напевно, саме тому він уміє писати просто й дотепно про складні, екзистенційні речі і філософствувати над речами простими, приземлено-буденними, а часом і геть непривабливими для звичайного людського ока.

Об'єднати вміст