Головна

Бенедишин Любов

Поезія дороги до храму вічності

Червень 5, 2019 - 23:26 — perohanych

Любов Бенедишин. Шлях до воскресіння. – Львів: Плай, 2019. – 72 с.

Вкотре переконуюся, щопоезія – це не гра слів і не багатство римування, а глибинне осмислення порухів душі і почуттів, єдність слова і думки, це виховання читача. Тож порозмислюймо над сторінками книжки, в якій Любов Бенедишин своїм поетичним словом спонукає до роздумів, виховує читача.        

Правдою думає, живе людина, правдою торує дорогу життя до храму вічності, бо ж виправдовується мудрість, буття людини її ділами (Євангеліє від Матвія 11:19б). Споконвіку людина розмислює – що там, що там, бо ж утримується вона в цьому тимчасовому житті на грані двох безодень: нескінченності і небуття: «А Ісус голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...» (Євангеліє від Матвія 27:50). Кому віддав, кому Він щось заборгував? У народі побутує думка, яку осмислив Андрій Содомора: «Богу духа винний – Богові й віддати його належить, навіть, якщо того духа пучка. В античних “померти” – це віддати борг природі (Корнелій Непот)» (Бесіди п(р)одумки). «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!» (Екклезіяста 12:7). Цей текст спонукав поета Михайла Саченка написати такі рядки:

Щемливість слова буднями народжена

Травень 13, 2019 - 21:17 — perohanych

Любов Бенедишин. Літа проминальна літургія. Вірші.-Львів: Плай. 2017. – 120с.

Здається, що вірші цієї поетки раніше зустрічав у різних виданнях. Але чимось особливим вони мені не запам’яталися. Чи не тому, що тяжію до модернової версифікації? Звісно, що до мене потрапляють і друки з традиційною поетикою. Але тоді «клюю» лише на твори відомих авторів. Несподіванки, правда, трапляються, несучи в собі присмак собості. Подібне було і цього разу. В одному із чисел журналу «Дзвін» надибав поезії Любові Бенедишин. Твори з часопису 2016 року, можливо, привернули мою увагу тим, що вони були вміщені в одному номері з моєю рецензією на книгу Олеся Дяка (маю таку звичку уважно перечитувати тексти тих, що сусідують з моїми опусами). Це було характерним і для перечитування торішнього випуску альманаху «Франкова нива», який почали римотворисокальчанки.

Названо переможців I-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора"

Травень 27, 2014 - 09:28 — perohanych

Названо переможців I-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора", організованого літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas» до 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка.

Це літературне змагання поетів полягатало у висвітленні проблем  духовного минулого, нинішнього та майбутнього розвитку  України. Редакція журналу «Склянка Часу*Zeitglas» ознайомило широке коло читачів з найкращими зразками нинішньої поезії, котра не знає кордонів та утисків цензорів.

До конкурсного розгляду бралися твори українською та російською мовами. У зазначений термін до редакції журналу надійшло 1789 творів сучасних авторів з України та зарубіжжя.

Об'єднати вміст