Головко Тарас

«Чигиринський сотник» Леоніда Кононовича

Нарешті в сучасній українській літературі все більше почало з’являтися гостросюжетних пригодницьких творів, що жодним чином не поступаються кращим західним зразкам у цьому жанрі.

Не став винятком і новий історичний роман Леоніда Кононовича «Чигиринський сотник», якого знають в Україні, по-перше, як чудового перекладача видатних прозаїків сучасності, таких, приміром, як Альберт Камю, Еміль Дюркгайм, Жан Бодріяр, Моріс Бланшо, Жеральдін Бегбеде та ін., а, по-друге, як автора кримінальних романів «Я – зомбі», «Кайдани для олігарха», «Повернення», що здобули визнання їхньому автору.

Що стосується «Чигиринського сотника», то це абсолютно інший твір у творчій біографії Леоніда Кононовича, не схожий на попередні ‑ ні за тематикою, ні за стилістикою, ні за складним композиційним вирішенням.

Читати роман – одне задоволення. Сюжет твору надзвичайно динамічний, де реальне переплуталося з містичним, та так, що читач дуже часто губиться в захоплюючій авторській розповіді, не помічаючи постійні переходи з одного світу – земного, в інший – химерний.

Невдячний пасинок українського народу

Fragment palityrku Shylgin spogaduУ російській історичній науці цій доволі контраверсійній фігурі відводиться особливе місце. Як-не-як, Василь Шульгін був присутній при зреченні царем Миколою ІІ імператорського престолу, опосередковано був співучасником організації вбивства одіозного Григорія Распутіна, безпосередньо впливав на рішення Тимчасового уряду у найдраматичніші для влади дні і місяці 1917 року. А ще задовго до цих буремних подій зажив сумної слави видавця чорносотенної газети «Киевлянин» монархічного спрямування, що існувала понад півстоліття у третьому за значенням місті імперії, а також входив до складу «партії війни» при обранні до Державної думи.

Він залишив по собі чимало спогадів, які із дивною регулярністю публікуються московськими видавництвами, коли на горизонті замаячить якась дата з його біографії.

От і тепер з’явилися друком мемуари «Василь Шульгин. Дни. 1920 год» в одному із московських видавництв, які, власне кажучи, можна було б і проігнорувати (ну не наш це герой!), якби не цікава обставина. Виявляється, Василь Віталійович Шульгін насправді є Василем Дмитровичем Пихном, який від народження був не росіянином, а українцем!

Про що розповідають сни Андерсена?

4105-16-1Катерина ШТАНКО: Завдяки комп’ютеру художник досягає досконалості, але втрачає свою індивідуальність.

Однією з найулюбленіших казок дитинства відомої української художниці була «Попелюшка» Шарля Перро, а у шкільні роки Катерині подобалось грати в спектаклях за мотивами цього твору. Як правило, їй діставалася роль Феї, образ якої закарбувався на все життя. А ще вона пам’ятає свою обіцянку, висловлену на одній із вистав однокласникам, мовляв, коли виросте, то стане справжньою чарівницею.

Коли Штанко закінчила навчання в Академії мистецтв України, сказане багато років тому почало справджуватися. Варто їй доторкнутися до паперу магічним пензлем — як в омріяної Попелюшки з’явиться і сукня, і карета, і кришталеві черевички... Двовимірний світ художниці, сповнений різних див, чарує сьогодні не лише дітей, а й дорослих, здатних відчувати прекрасне.

Тарас Головко — журналіст

Тарас Головко народився у Києві. Закінчив факультет журналістики КДУ імені.Тараса Шевченка. Працював у Держтелерадіо, журналі «Трибуна», газеті «Пробудження», секретаріаті Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. З 1991 — член Національної Спілки журналістів України, займається активною журналістською діяльністю.

 

Спадкоємниця Соломії Крушельницької

Об'єднати вміст