Гонтарук Любов

Людський, інопланетний та божественний напій любові Любові Гонтарук

(Гонтарук Любов. Сироп кероба: роман. – К. : Прометей, 2018. – 302 с.)

1. Кожна людина, яка пише-творить книги, екзистенційно творить одну свою книгу – Книгу свого життя, тобто текст-життєтекст, який читають сучасники і, можливо, будуть читати нащадки. А якщо текст стане молитвою – то й слухати Всевишній...

Любов Гонтарук – яскрава творча особистість в сучасній Україні, яка вже видала у світ у різних вітчизняних видавництвах добрих чотири десятки різножанрових книжок та фоліантів, серед яких: Джерело: поезії. – Київ: Радянський письменник, 1992; Білий день: поезії. – Львів; Самотнє літо: поезії. – Тернопіль: Джура, 2002; Млин: роман. – Тернопіль: Джура, 2009; Підкова: роман. – Тернопіль. – Джура, 2010; Код Нібіру: роман. – Київ: Веселка, 2011; Криниця: роман. – Тернопіль: Джура, 2012; Пізня вишня: новели. – Київ: Наш час, 2012; Сапфо: поеми. – Київ: Медобори, 2013; Оповесні: лірика. – К.: Золоті ворота, 2016; Вона: роман. – Київ: Контекст Україна, 2017... Я любов: поезія. – К. 2019.

Із любов’ю про кохання

Леся Українка – моя землячка і землячка моєї дружини, дідусь якої розповідав нам про неї, бо жив там, де й герої «Лісової пісні»... І мені доводилося писати й виступати про цю, вже легендарну, поетесу та її творчість чимало у різних текстах та контекстах.

А оце нині маю честь знову погрітися у доброму промінні відразу двох чудових жінок, яких поважно люблю, – самої Лариси Петрівни Косач та Любові Романівни Гонтарук, яка оце написала віршовану книгу «Леся Українка. Сторінки кохання», присвятила її «100-річчю з дня смерті Лесі Українки» і попросила мене бути одним із першочитачів, редактором та автором передмови, що я із етично-естетичною радістю причетності до світлої співтворчості і не претендуючи на марнославні лаври та істину в якійсь інстанції, і роблю...

Слово про поезію Любові Гонтарук

Коли Любов Гонтарук робила перші спроби в літературі, її примітили Олесь Гончар і Петро Перебийніс. Підтримка і висока атестація таких авторитетних людей, безперечно допомогла їй у професійному ставленні, посилила вимогливість до себе.

Є книжки, читати які без внутрішнього хвилювання неможливо, сторінки ніби обпікають пальці. Потім ти знову повертаєшся в суєту буднів, клопочешся звичними справами, але враження від прочитаного ще довго хвилює!

Саме такий глибокий і непроминальний світ залишає поезія Любові Гонтарук. Це справді світла сповідь чутливої жіночої душі, що поривається жо краси та добра і ностальгійно тужить за Батьківщиною.

Поезія Любові Гонтарук завжди щира, задушевна, відчувається, що вона ллється з глибини серця – незмінно відкритого для краси і добра. Все це йде від надміру почуттів, йде по тонкій межі, ніби по лезу бритви, балансуючи, але їй віриш, бо якимось незбагненним дивом їй вдається зберегти незрадливий тон і довірчу тональність.

«Одна» — збірка новел Любові Гонтарук

До збірки новел відомої української письменниці Любові Гонтарук, члена Спілки письменників України з 1999 року, лауреата Міжнародної Італійської літературної премії, автора понад 40 поетичних і прозових книг, увійшли вишукані й виразні новели.

Попри коротку й лаконічну форму, кожен твір відкриває перед читачем безмежний всесвіт людської душі, з її прагненнями й стражданнями, звершеннями та мріями, показуючи життя у всій багатогранності й мінливості.

Для широкого кола читачів.

Новий роман Любові Гонтарук

Увазі читача пропонується новий роман української письменниці Любові Гонтарук, який є швидкою та актуальною відповіддю на виклики сучасного життя — стрімкого і непередбачуваного, з видатними досягненнями науки й розвитком технологій, проте із усе так само актуальними питаннями людяності, душевного тепла, доброзичливості й приязні.

Намагаєтеся уявити високотехнологічні дива, що з’являться у майбутньому? Озирніться, вони вже поряд з вами!

Нова книга Любові Гонтарук

Нова книга Любові Гонтарук, члена Спілки письменників України з 1999 року, автора 40 поетичних і прозових книг, — вершинне досягнення письменниці, якій важливо народити слово, живе і потрібне, вихлюпнути назовні потаємне й несподіване, щоб задзвеніти фібрами душі, багатопланової і щирої...

Герої оповідань живуть поруч з нами, це звичайні люди, які безмежно люблять свою Батькіщину, захищають її честь і здатні на героїчні вчинки.

Книжка вийшла у видавництві «Прометей», Київ, 2018 рік.

«Велика чарівниця» — відгук на книгу Любові Гонтарук «Я маленька липка»

_20160111_131917

Пані Любове, Ви велика чарівниця! Добра, світла і щедра! Переглянув кілька оповідок із щойно отриманої новенької книги «Я маленька липка», і оте «переглянув» поглинуло мене і не відпустило до пізньої ночі. Прочитав одне оповідання, і кортить інше прочитати, і так далі.

Юрій Смолич зізнавався своїм читачам – «Я вас тримаю за ґудзик», а Ви, Любове Романівно, причаровуєте своїм джерельним талантом, небуденним світлом людяності, чистотою родинної сердечності, правдивості і душевної щедрості…

Все так просто, здається, давно відоме, зрозуміле… А під пером чарівниці Слова ці спомини дитинства стають перлами прози, одкровенням національної родинної педагогіки і… осудом тоталітарному ладу, який руйнував родини і долі, нищив народні моральні й духовні цінності. Такі книги для родинного вечірнього читання, бо корисні і повчальні як для дітей, так і для їхніх батьків. Ця духовна сув‘язь поколінь міцнитиме наш народ, нашу націю.

Закодована на вічність

«Отака Ви відсьогодні — закодована на вічність», — так поетично сказав Петро Перебійніс про Любов Романівну Гонтарук. Петро Мойсейович не помилився — щороку Любов Романівна радує своїх читачів новими творами, які видаються у провідних українських видавництвах.

Вже протягом чотирьох років триває неоголошена війна на сході й півдні України. Ці події не могли не пройти повз увагу відомої української письменниці. У 2016 році з під пера Любов Романівни виходить роман «Я — війна», головний герой якого молодий скрипаль Самсон потрапляє в зону АТО, де дістає серйозні поранення. Талановитий юнак, що, за словами його вчительки «народився з книжкою», потрапляє у саме пекло, жорна війни скалічують його фізично та емоційно. Лікарі рятують його життя, але юнак потребує тривалої реабілітації. Воєнні дороги зводять разом двох молодих людей Самсона і його наречену Ксенію, кохання до якої підтримає його у найважчий момент. І хоча їм не судилося залишитися разом, Ксенія повертає до життя юнака. «…Я багатий, — каже Самсон, — я маю те, що не вмирає…». Це талант, це кохання і жага життя. Все це і повернуло молодого Самсона на дорогу — дорогу до себе.

Любов Гонтарук відсвяткувала ювілей

Редакція порталу «Жінка-УКРАЇНКА» приєднується до вітань Любові Гонтарук, та бажає любові, достатку, натхнення та доброго здоров'я на многая літа!

Вірші Тараса Шевченка, присвячені коханим жінкам.

І жінок я любив і вони
Теж мене до безтями любили,
Наді мною мій геній котивсь,
А в душі я дитиною квилив…

Презентуємо книгу київської письменниці Любові Гонтарук, присвячену Шевченку і його коханим жінкам, яка побачила світ в перші дні 2014 року. Жагучі поетичні рядки Тараса Григоровича, присвячені цим непересічним жінкам і надихнули Любов Романівну на створення цієї книги. Книжка абсолютно позбавлена пафосу, вона робить постать письменника ближчою та зрозумілішою для сучасної людини ХХІ століття.

Нові книги Любові Гонтарук

Exif_JPEG_420Оповесні. Поезія. Золоті ворота. 2016. 

Нова книжка відомої Української письменниці Любові Гонтарук розкриває перед читачем багатогранний, подекуди суперечливий і невловимий вимір існування людської душі, яка попри війну і негаразди, біль і невдачі, знаходить у кожній миті свого існування любов, тепло, щирість, відданість і дарує їх світові й людям. 
   
Не з користі, а тому що не може жити інакше.

Любов Гонтарук. Сонячні шторми натхненної поезії

Про книгу Олега Гончаренка «Катрени оголошених картин (навіяне живописом Івана Марчука» (Київ: Фенікс, 2011), висунуту на здобуття Національної премії України імені Т. Г. Шевченка 2016 р.

Воістину, людство має дивну здатність – за дрібними дощами продивлятися й шторми, навіть якщо шторми ті довгождано сонячні. Особливо ж ця «сонячна сліпота» розповсюджена чомусь у мистецтві… Коли ж говоримо про літературу, на думку спадає одне-єдине слово – «епідемія». Тисячу разів  був правий Петро Сорока, коли у своїх денниках «Застиглий вогонь» ще 2006 року писав:

Об'єднати вміст