Юрій Смолич зізнавався своїм читачам – «Я вас тримаю за ґудзик», а Ви, Любове Романівно, причаровуєте своїм джерельним талантом, небуденним світлом людяності, чистотою родинної сердечності, правдивості і душевної щедрості…
Все так просто, здається, давно відоме, зрозуміле… А під пером чарівниці Слова ці спомини дитинства стають перлами прози, одкровенням національної родинної педагогіки і… осудом тоталітарному ладу, який руйнував родини і долі, нищив народні моральні й духовні цінності. Такі книги для родинного вечірнього читання, бо корисні і повчальні як для дітей, так і для їхніх батьків. Ця духовна сув‘язь поколінь міцнитиме наш народ, нашу націю.
Чому в художників слова є звання заслужений, народний, а для художників слова цих звань немає? Якби їх ввести у суспільний обіг, то Ви, пані Любове, цілком заслужено б мали звання народної письменниці.
Шановна Любове Романівно! Потрібно обов‘язково подавати вашу книгу для дітей «Я маленька липка» на премію кабінету міністрів імені Лесі Українки. Книга має надзвичайно глибокий виховний вплив на читача. Низький уклін Вам! Безмежно радий знайомству з Вами і Вашими творами.
6.11.2017р.
Володимир Олійник,
лауреат премії ім.Б.Хмельницького.