Рецензії

«Злато Сонця, синь Води» — український фольк-реалізм

Devyatko_Nataliya_Zlato_soncja_Syn_vody_2015Маргарита Крук. Рецензія на книгу:

Наталія Дев'ятко. Злато Сонця, синь Води. – Луцьк: Твердиня, 2014. – 140 с.

Складно сказати, на що подібна ця книга. Мені важко знайти відповідник не лише в українській, але й у світовій літературі. Таке враження, що цей твір написаний суцільними метафорами.

Якби мене запитали: про що ця книга, складності б не виникло – ця книга про Україну. Живу особу, яка може набувати людської подоби, втілюватися в людях, їхніх думках і переконаннях, бути стихією.

Так само персоналізовані Ніч, Смерть, мають своє втілення загублена пам’ять, страх, сірість і зневіра. Живі явища природи, сонце, зірки, вітер, вода... Весь світ живий, він говорить, його потрібно навчитися слухати і розуміти. Це можуть давні волхви, мольфари, характерники, а ще – хранителі загубленої пам’яті, на яких перетворюються гідні сини й доньки свого народу після смерті.

Роман Степана Процюка «Руйнування ляльки» у руслі імагологічного аналізу

Степан Процюк. Руйнування ляльки. – К.:Ярославів Вал, 2010. – 280 с.

Степан Процюк – автор, котрий практично в кожному творі намагається дослідити у свій спосіб тяжку і болючу тему формування/деформації архетипу сучасного українця. Не є винятком і текст «Руйнування ляльки», на прикладі якого спробуємо віднайти уявлення Свого – уявлення про національний imagе (образ) − в інтерпретації Степана Процюка.

***

Імагологічний аналіз як галузь літературознавчої компаративістики, де досліджуються «літературні образи (іміджі) інших країн та іноземців, що створюються в певній національній чи регіональній свідомості й відбиваються в літературі», визначився і набув поширення у другій половині ХХ ст. Образи Свого й Чужого, що є предметом дослідження в цій галузі, належать до найдавніших архетипних уявлень, «а їх опозиція є однією із засадничих у структурі людської свідомості від часу її появи…» [4, с. 91]

На перехресті дум і почуттів

Відгук на  збірку поезій Інни  Ковальчук «Воскресле  сонце» (Житомир  - 2015 р. 107 стор.).

Життя подарувало  мені  нових, цікавих, обдарованих, щирих  і талановитих друзів. Інна Ковальчук – чи не  найперша  з них. Така  не  по-сучасному інтелігентна, з проясненим поглядом, який  заглядає прямо  в душу, з манерами  світської леді, добрим серцем  і  щирою, теплою усмішкою.

Я виношую в серці слова

Відгук  на книгу  Тетяни  Іванчук  «Там, де небо землю обняло», Київ, 2015 р.,  (135 стор.)

«Я виношую в серці слова, як  дитину виношує мати»  -  ці  рядки  з вірша  Тетяни Іванчук містять два  найважливіші  слова, що характеризують і творчість, і особистість поетеси. Поезія Тетянина  щедра на кольори, настрої, тонкі  відчуття – вона « малює» свої вірші, як картини, влучними, яскравими, живими  словами. І основні з них, як на мене, це,  власне, «слово»  і «мати». Вірніше, «мати» - на першому місці. Бо те саме   «слово»  вона  народжує, як мати  дитину, а тоді відриває від свого серця і відпускає у світ широкий,  до людей.

Книжка, яка має бути в кожній українській родині!

Обкладинка (Геня)

Анна Багряна. Ґеня. – Київ: Софія, 2015. – 56 с.

Чесно кажучи, не люблю я українських політиків, бо більшості з них не вистачає шляхетності, освіченості й патріотизму, притаманних, наприклад, колишньому президенту Чехословаччини, а потім Чехії, всесвітньо відомому драматургові, правозахисникові Вацлаву Гавелу.

Хоча є все-таки винятки. Це – Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл та Слава Стецько. Справжні патріоти України, які присвятили життя боротьбі за Незалежність Української держави. Це – ті Прометеї, які осяяли вогнем правди і незламної віри в Перемогу наші душі.

Тому такий інтерес викликала у мене щойно видана книжка відомої української письменниці, а тепер уже й художниці Анни Багряної про життя видатної українки Слави Стецько.

«Океан, що навиворіт» від Наталії Данилюк

На днях в івано-франківському видавництві «Симфонія форте» побачила світ третя збірка поетеси Наталії Данилюк «Океан, що навиворіт». До неї увійшла поезія, об'єднана чотирма циклами.
 

«Тут поєднались велич і любов» (з передмови)

Що таке людська Душа? Це світ, ні, мікросвіт, оаза, пустеля, а чи гідний прихисток, мушля, у яку можна сховатися разом зі своїми думками, мріями і переживаннями від всіх і всього… А коли Вона – океан, або… океан навиворіт?..

Симфонія оптимізму та життєвого досвіду

Кожна збірка віршів має свій настрій. Відкриваючи книгу Тетяни Іванчук «Там, де небо землю обняло», ніби приходиш до гостинної оселі, щоб неспішно поспілкуватися з господинею за чаєм з м’ятою. Обговорити все на світі, як буває, коли маєш досить часу для розмови.  І попри те, що в світі коїться багато печальних речей – вертаєшся додому з легкою душею, як після сповіді. Бо книжка проникнута невловимо природним духом оптимізму: «Заглядає в вікна березневе сонечко, і одразу в хаті затишно стає».
 
Книжка-хата завжди повна люду. Там живе не одна душа, а ціла рідня, бо вірші для авторки – як діти:
 

Я виношую в серці слова,
Як дитину виношує мати.
І так боляче часом, бува,
Їх від серця свого відривати!
 

Рвуться струни століть...

Рецензія на книгу Олександра Косенка «Гартування води»

Косенко Олександр. Гартування води. Поезія / Олександр Косенко. –Український пріоритет. – 96 с. 

 

«Всесвіт сховався за небом
і лезо часу 
навпіл січе
цю істоту минуло майбутню»
Олександр Косенко          

«Кванти пам’яті перебираю…»          
Олександр Косенко
 

Рецензія Ольги Рєпіної на книгу Наіля Муратова «Психопат»

IMG_20150811_170730

КРАЩЕ ЗНАТИ, НІЖ НЕ ЗНАТИ…

Рецензія на книгу Наіля Муратова «Психопат»

Муратов, Наіль. Психопат / Наіль Муратов. – К.: Український приоритет, 2014. – 192 с.

«Найскладніше зрозуміти себе самого…»

Наіль Муратов

«Якщо ви йдете крізь пекло –
йдіть, не зупиняючись»

Ніцше

Здивувала назва. Психопат. Про що це? Явно про щось хворобливе і необхідне для рефлексії в наші складні часи. Не буду сперечатися із фахівцями у сфері літератури, де поняття особистості все ж не тотожне поняттю маніяка з збоченою моральною позицією. Але у сфері психологічній ми можемо говорити тільки про індивідуально-психологічні характеристики головного героя. Видається, що поняття «психопат» меншою мірою відображає особистісний розвиток головного героя, ніж викривлені мотиваційні потяги. Однак хочеться застерегти. Перенесення медичного терміна, який часто вживається в повсякденному житті аж ніяк не фахівцями, завжди загрожує багатозначністю і недовизначеністю. Особливо якщо ми маємо справу з художніми образами.

Дай ти їм черпнуть любові й сили…

Ольга Рєпіна

Рецензія на поезії Сергія Бурлакова «Благослови мене, любове»

Бурлаков С.Р. Благослови мене, любове: у 2 т./ С.Р. Бурлаков. – Д.: Ліра, 2013

«Що родить щастя, те й болить»
Сергій Бурлаков

 «У людині цінним є те, 
що він міст, а не ціль»
Ніцше

«Самовдосконалення … це ризикований
 і негарантований процес»
Галина Іванченко

Що відчуває людина в певні моменти свого життя? Якби мене запитали, то, мабуть, я б шаблонно відповіла: не знаю… Або так: не варто думати, що всі люди відчувають однаково. Ще Ремарк сказав, що «…помилково припускати, ніби всі люди мають однакову здатність відчувати». До того ж, багато хто думає, що вміє відчувати і його почуття щирі й вірні. Насправді, на багатьох чекає розчарування. При направленій рефлексії може виявитися, що вони задовольняються в житті сурогатами без шлейфу культуральних конотацій, а не справжніми почуттями. Не буду визискувати тему психологічної емпірики, а промину до рецензії, що пов'язана з людиною, яка описує у своїй поетиці справжні почуття.

«Така тривога на душі велика...»

Володимир Сапон. Мама Ніна з Ніневії. Лірика недавніх і минулих літ. – Чернігів: Десна Поліграф. 2015. – 72 с.

Це вже стало своєрідним ритуалом, що знайомство з новою поетичною книгою починаю з розмислів над її назвою. Так вийшло і цього разу, коли поштою отримав з Чернігова останнє (у часовому вимірі) видання Володимира Сапона. Чесно кажучи, ймення збірки мене дещо збентежило. Особливо на тлі того, що попередні збірники віршів мали простіші наймення «Зірка на пілотці», «Замкова гора»… І, зрозуміло, відразу ж зацікавило питання: в чому ж полягає поетова тайна? Виникли асоціації з біблейською Ніневією. Вірш «Мама Ніна з Ніневії» засвідчив, що я на правильному шляху. Бо за великим рахунком, лірика з нової книги – неповторний пам’ятник людині, спомини про яку вічно живитимуть душу.

Структурована консервативність постмодерну

img639

Ольга Рєпіна

Рецензія на книги Віри Вовк: 

Вовк Віра. Вогонь Купала. – Львів: БаК, 2014. – 140 с., 
Вовк Віра. Ораторія хвали. . – Львів: БаК, 2014. – 168 с.

Хай зникнуть між нами роздори і чвари,
щоб мудрому розуму місце лишити.

Віра Вовк

Наша пам'ять як аптека

Марсель Пруст

Найпопулярнішою в наш час стає література, що відмовилась від статичного вивчення якихось явищ і цікавиться розвитком, динамічними змінами та вивченням людини НЕ-відокремленої від життя, а у вирі подієвості, разом із персоніфікованою за допомогою креативних сплесків архітектонікою особистісного простору самої людини.

Об'єднати вміст