Жінка-УКРАЇНКА

Література Переяславщина бере свої витоки з давніх літописів.  На сьогодні її традиції збережено у творчості когорти відомих імен в Україні. Сумовито стає при спогаді, що відійшли у вічність літератори з Переяславщини – 2017 р. Володимир Коломієць, 2018 р. Станіслав Вишенський. Але не пересихає джерело поетичних талантів наших краян, нові часи породжують нові хвилі емоційних сплесків та роздумів про життя в усіх його проявах.

14 квітня цього року в актовій залі музичної школи в Переяславі відбулась презентація поетичної збірки Олени Євтєєвої «Вітер з літер». Це друга книга поетеси, авторка якої перейшла віковий рубіж сорокаріччя. Такий факт наводить на роздуми… Доводилося свого часу робити критичний огляд попередньої збірки О. Євтєєвої «Дух дощової симфонії» (2007 р.)  в монографії «Література Переяславщини. Сучасність», де відмічено кілька нюансів: непоспіх «у поети» як обіцяючий чинник надалі продукувати художньо якісні тексти, наявність віршів російською мовою як тренування на іншомовному матеріалі, світлоносність поетики як вроджена душевна потреба. І всі ці передбачення справдилися по прочитанні нової книги поетеси.

(Вировець Лариса. Передмістя. Вірші, переклади, есе. − Харків: Тов. "ДІСА ПЛЮС", 2018 − 64 с.)

На обкладинці цієї невеличкої книжки залізнична колія, поплутана, наче дороги людського життя. Хоча кажуть, що усі дороги ведуть до Києва (так древні казали, що всі дороги ведуть до Риму), та ліричний персонаж цієї книжки прямує у зворотному напрямку. Передмістя − це не віддалене село, але і шалений темп великого міста йому невластивий. Це як запрошення до спокою, перепочинку. Аби тоді, коли виникне потреба, повернутися до великого міста, подібно Горацію, що приїздив до Риму з садиби, розташованої серед природи.

НЕНАВ'ЯЗЛИВА ДИДАКТИЧНІСТЬ ІСТИННОЇ ЛЮБОВІ

Тетяна Череп-Пероганич. Назустріч сонечку. — Житомир : Книжкова друкарня «БукДрук» (видавець Євенок О.О.), 2017. 24 с., з іл.

«Потрібно робити так, як потрібно,
а як не потрібно – робити не потрібно»

Вінні Пух

Не перший раз бачу, що письменниця пише оповідання для дітей, враховуючи свій досвід бути матусею. Та й не може бути по-іншому в українських матусь-письменниць, які до безтями люблять своїх діточок! Тому записують, запамятовують, не пропускаючи повз вуха та пам'яті вислови і міркування малюків. У звичайній сім'ї батьки можуть посміятися над витівками своєї малечі, розказати родичам, сусідам. Не так у родині письменницькій. Тут не просто запам'ятовують, що сказала або зробила дитина, а переносять це на папір, ілюструють, видають книжки, надаючи можливість іншим батькам використовувати їхні педагогічні знахідки.

Тетяна Череп-Пероганич у новій книзі для дітлахів «Назустріч сонечку» розповідає добрі історії з позитивним закінченням, у яких багато рефлексій, сенсів та дидактики. Все це не є занудливо незрозумілим, хоча базується на знайомстві читацької аудиторії зі злободенними явищами та особливостями життя української родини та малюка, який пізнає світ. Автор не чурається виписати у своїх оповідках і соціальні проблеми, з якими стикається малеча, коли починає свою соціалізацію через поїздки у транспорті, зустріч зі старенькими, необхідність товаришувати та ділитися тим, що маєш.

Владислав Кобзєв

Перед Новим роком вийшла поетична збірка-календар Наталі Куліш «Біжу я берегом життя». Досі письменниця була більше відома, як прозаїк і перекладач. Книжка її оповідань і есе  «Танок самотнього метелика» відзначена премією «Літературні відкриття року». Вона переклала книжку повістей білоруського прозаїка Бориса Петровича «Спочатку була темрява», роман лауреата премії «Російський Букер» Андрія Дмитрієва «Закрита книга» та книжку з романом і оповіданнями азербайджанської  письменниці Афаг Масуд «Свобода», які вперше познайомили українських читачів з творчістю цих письменників.

У цьому році твори Наталі Куліш видавалися в  антологіях сучасного українського верлібра «Світ не завершено» та «Чоловік, жінка і парасоля», перекладених румунською і азербайджанською мовами.

Чи зможете ви назвати декілька прізвищ сучасних українських письменників, родом зі сходу України?  А чи згадаєте когось з молодих письменників сходу? Що ви знаєте про літературне життя Донецької, Луганської, Запорізької, Харківської та Дніпропетровської областей?

Антологія, яку я зараз тримаю в руках – це квінтесенція першого східноукраїнського регіонального літературного конкурсу «Кальміюс», проведеного у 2016 році, який відбувався під час фестивалю з однойменною назвою. Організатори фестивалю – Олександра Папіна, Віра Шелест, Таня Пилипець та інші, яких я не всіх знаю, нажаль. До 2009 року виходив друком альманах під редагуванням Олега Солов’я, а зараз відродив його Володимир Вакуленко. Одна з авторів антології, Марія Козиренко, ще й стала прекрасним оформлювачем цієї чудової книги обсягом в 300 сторінок. Тому читати в ній є багато чого. До збірника увійшли твори лауреатів конкурсу, серед яких знані широкому колу читачів такі письменники, що вже мають у своєму доробку видані книги, твори: Володимир Вакуленко, Марія Козиренко, Наталія Дев’ятко так і ті автори, твори яких друкуються вперше саме в цій антології. Твори розміщені відповідно до зайнятих у конкурсі місць по окремим номінаціям.