Жінка-УКРАЇНКА

Валентина Біляцька

Задум написати про тих, хто зберіг «духовний кордон» рідним словом, життям і творчістю пов’язані із Ніжином, Чернігівщиною, письменниками рідного краю, в Анатолія Шкуліпи виник під впливом спогадів. Перебираючи папери в шухлядах, автор книги есеїв «Над рівнем моря» (видавець Василь Лук’яненко, видавництво «Орхідея», 2024) натрапляв на записи, які робив під час зустрічей, на рядки-присвяти поезій для віншування, на рецензії на книги котрогось із земляків, на передмову до чиєїсь збірки, яку він редагував тощо. А творчий доробок багатьох земляків залишається не розглянутим. «Літературний процес нашого краю без кожного з цих авторів був би надзвичайно збіднений, як і без тих, імена яких я тільки назвав».

У передмові «Біля підніжжя вершин, або В суєті між духовними палями» автор зазначає, що у вишах Чернігівщини науковці переважно заглиблюються в «білі плями», у те, що було знищено, замовчано чи спотворено в попередні історичні періоди, а творчість сучасних митців залишається недослідженою. «Тільки в моєму оточенні, та й то навколо одного міста, протягом невеликого періоду, скільки гідних імен засяяло! А якби ще й певніше життя, то й яскравіше б спалахнули!.. Гортаючи книги, позгадував, прокручуючи в пам’яті незабутні кадри, а наче підріс одразу. Духовно збагатився. І, що характерно, з кожним іменем підіймався все вище й вище… Їм би – простору, цим митцям!.. Їм би – тверді під ногами, цим безмежно вразливим, але постійно відданим своїй справі людям».

Книга «Над рівнем моря» містить 65 есеїв (500 сторінок) про письменників, науковців, творчих достойників переважно Ніжинщини, хоча значна частина з них сягнула на всеукраїнські вершини, а дехто – й на світові. Есеї розміщено в хронології народження постатей – від Івана Величковського до Світлани Максименко (понад триста років у часі!). Проте у цій книзі, за визначенням автора, представлені далеко не однозначні письменники, як загальновизнані – Євген Гребінка, Євген Гуцало, Леонід Горлач, Ігор Качуровський, так і майже невідомі – Сергій Мельник, Ірина Костюченко, Світлана Максименко, тобто і класики, і ті, хто тільки починав свій шлях у літературу.

Серед генологічного розмаїття прози Анатолій Шкуліпа обрав есе. Цей жанр невеликий обсягом, усі тексти книги мають від шести до десяти сторінок (правда, А-4 мілким шрифтом), довільну композицію, автор подав виклад власних вражень і роздумів із притаманною йому афористичністю, виражальними можливостями художнього слова, зображенням конкретних людей, настроїв. Кожен з есеїв відкривається портретом з датами життя, має назву, взяту чи то з творів митців, чи з висловлювань про них: «Очі чорнії – вглиб і вшир» (про Євгена Гребінку), «У зоні яскравого таланту» (про Євгена Гуцала), «Де жар калини при вікні» (про Володимира Морданя), «Проз жовту і блакитну смугу» (про Леоніда Горлача).

Книга «Над рівнем моря» Анатолія Шкуліпи розрахована на широке коло читачів, та найперше, для допомоги вчителям, викладачам і учням, студентам навчальних закладів, щоб полегшити дорогу пізнання в літературі рідного краю, дорогу в патріотичний світ незалежної України.

А починається вельми пізнавальна книга віршем, за допомогою якого автор ніби заохочує інших літераторів України зробити хоч щось для популяризації літератури рідного краю у своїх містах і районах, адже вона в нас така багата і така невичерпна!

Свіжіш не бува – таку свіжу
Лелека приніс новину:
– Столиця поезії – Ніжин! –
Аж клекіт пішов за Десну.

А за Дністер чи Дніпро?.. За Буг чи Прип’ять?.. Ворсклу чи Сулу?..

* * * * *