Жінка-УКРАЇНКА

Цього року видавництво «Сполом» (Львів) подарувало нам, читачам, надзвичайно цінну річ – повість Ігор Гургула «Хвіст лисиці».

 

Це невелика за обсягом, але дуже глибока історія про те, що болить практично кожному. Вона про родинні стосунки, про Захід і Схід, про вибір, який визначає людську долю.

 

У центрі оповіді брати Микола та Грицько і їх різні траєкторії життя. Той, що живе вдома, від народження Дідух, а той, що поїхав на Донбас, став Дєдухом. Ну, так паспортистці захотілося написати в паспорті молодому комсомольцю... Але попри зміну середовища, коріння нагадує (хай вже й не Дідуху, а Дєдуху) про себе іменами. Бо син у нього Тарас, а єдиний внук Остап. Автор дуже вміло акцентує на цьому увагу, мовляв, «покажіть мені хоч одного москаля з таким іменем».

 

Книжка також про те, що Україна або є у твоєму серці, або її там нема, і зовсім не важливо, де ти народився – у галицькому Комарні чи в донецькому Часовому Яру. Над героями сяє магічний хвіст лисиці на небі, який вказує шлях, але останнє слово завжди за людиною. Кожен має сам вирішити, ким йому бути та з ким йому бути.

Ігор Гургула влучно описує нашого ворога. Він, хитрий та підступний, століттями не може пробачити українцям спраги до свободи. Саме тому боротьба триває, саме тому війна забирає рідних, друзів, нищить села й міста...

 

Ще на початку повісті найстаріший з роду Дідухів – Максим скаже своїм синам золоті слова: «Бо волі, синки мої, без боротьби не буває! Свободу ніхто просто так не дарує. Такого ще світ не знав і не видів!». І мені так здалося, що головна інтрига повісті полягає у тому, хто ж зрештою з правнуків Максимових вкладе ці слова у власні вуста та понесе їх далі як прапор. Чи буде це Роман з Комарна, чи Остап з Часового Яру? Відповідь схована на сторінках щирої, по-справжньому родинної книжки, яка вчить нас берегти своє, пам’ятати рід і ніколи не відступати у битві за власну волю, за власну долю, за землю рідну.

 

Замовити книжку можна безпосередньо в автора.