Жінка-УКРАЇНКА

 

У кожного українця та українки є своя життєва історія про те, як ми пережили початок повномасштабної російсько-української війни у 2022 році. З того часу минуло небагато часу і нажаль активна фаза війни ще триває, однак деякі речі ми вже усвідомили. На мою думку, розповідати свою історію непросто, бо кожен може зрозуміти по-своєму ті чи інші події. Тому Тетяна та Юрій Пероганичі написали свою розповідь уникаючи оцінок, а базуючись на фактах, про які дізналися вони або їхні рідні.
 

Книга поділена на рубрики і кожна з них доповнює одна одну.
 

У книзі є історія про доброту і взаємодопомогу. Тетяна та Юрій активно долучаються до волонтерської діяльності і з перших днів великої війни виготовляють енергетичні батончики для Збройних Сил України.
 

Найдраматичнішою частиною книги є розповідь про життя в окупації матері та брата Тетяни та їх односельчан, які ледь не загинули через атаки російських агресорів.
 

Найчуттєвішою частиною книги стали вірші, які авторка написала під враженням від тогочасних подій.

Вона пише: "Ми змінилися всі - стали кращі чи гірші. Світ інакший стосунків, захоплень, речей. Ця війна розстріляла впритул мої вірші. Та нехай краще вірші ніж долі людей."
 

Юрій як співзасновник громадської організації "Вікімедія Україна" та автор численних статей та редагувань у "Вікіпедія" на сторінках книги розповідає про цей інтернет-ресурс та його значення в сучасній інформаційній війні. З його ініціативи було проведено тиждень "Спротив російському вторгненню в Україну", в ході якого було створено 200 статей на цю тематику. Вони стали основою для створення окремого однойменного проекту. Метою було недопущення використання "Вікіпедії" російською стороною в інформаційних операціях, що супроводжують війну.

Також читач може дізнатися про що пишуть видатні сучасники у своїх щоденниках і в соціальних мережах та прочитати історичні довідки про географічні місця і відомих людей.
 

До речі, у виданні є ілюстрації, а дизайн обкладинки створив син Тетяни та Юрія - Богдан.
 

Отже, щиро дякую авторам за можливість прочитати книгу. Вони ще раз нагадують нам - українцям про важливість взаємодопомоги і бережуть нашу історичну пам'ять, а цінність книги, на мою думку, з часом тільки зростатиме.