Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Дорога в нікуди… і назад
Жорстока дорога в нікуди…
Лютий 22, 2026 - 00:00 — perohanych
У вступі читаємо такі слова:
«Дорога в нікуди… і назад» — збірка спогадів та переживань самих авторів іхніх родичів, друзів, колег і земляків, яким судилося пройти через важкі випробування війною Шлях у невідомість на початку повномасштабного вторгнення, залишена домівка, окупація, розлука з рідними, повернення додому, волонтерство — кожна з історій у цій книжці е свідченням незламності та сили духу українців. Це не просто книжка — своєрідний дарунок нащадкам. Бо коли настане перемога, ці сторінки нагадають, якою ціною здобуто її».
Ця книжка — своєрідний альманах. Книжка болю, болю, від якого здригається тіло й душа. Це був початок. Але розум людський мас властивість фокусуватися на найважливішому в хвилини безвиході й... шукати вихід.
Микола Тютюнник: "Мої враження про книжку "Дорога в нікуди... і назад"
Серпень 14, 2025 - 15:52 — perohanych
Дорога в нікуди… і назад: документалістика, нотатки, поезія, проза, фото /Тетяна Череп-Пероганич, Юрій Пероганич. — Біла Церква: Час Змін Інформ, 2025,— 168 с.У кожного українця та українки є своя життєва історія про те, як ми пережили початок повномасштабної російсько-української війни у 2022 році. З того часу минуло небагато часу і нажаль активна фаза війни ще триває, однак деякі речі ми вже усвідомили. На мою думку, розповідати свою історію непросто, бо кожен може зрозуміти по-своєму ті чи інші події. Тому Тетяна та Юрій Пероганичі написали свою розповідь уникаючи оцінок, а базуючись на фактах, про які дізналися вони або їхні рідні.
Книга поділена на рубрики і кожна з них доповнює одна одну.
Дорога з присмаком війни
Травень 25, 2025 - 17:43 — perohanych
“Кажуть, що в біді чужі люди стають своїми”.
Дорога в нікуди… і назад: документалістика, нотатки, поезія, проза, фото / Тетяна Череп-Пероганич, Юрій Пероганич. — Біла Церква: Час Змін Інформ, 2025, — 168 с. + вкл., іл. ISBN 978-617-8136-42-0.
Ця книга не тільки незвична, але й незвичайна, бо війна в ній скоріше відчувається, ніж просто описується. Біда, спричинена війною, просочується у самі глибини єства читальника, у кров і плоть, змушує разом з авторами наново переживати події 2022 року. Це – книга про співпочуття людей в часи, коли раптово руйнується звичне життя, світ стає малозрозумілим і подекуди навіть ворожим. Лаконізм, образність, концентрація почуттів на тлі гостро відчутної правдивості емоцій і Тетяни та Юрія Пероганичів, і хлопчика Богданчика стає фактографічною мозаїкою буднів людей, відірваних від свого дому. Це – правда про війну, яка вражає позірною буденністю і непідробною справжністю. А ще – це тонко переданий внутрішній світ людей, які попри все не втратили віру в милосердя і людяність. “Завжди пам’ятатимемо, як нам господар розпалював п’єц у сусідній кімнаті ранесенько, поки ми спали, ... як полагодив для Богдана велосипед, ... поїздку на галявини з квітучим шафраном... І ще багато всього”.
