Слово – зброя!
Пташата
Історію про маленьких пташенят, яких захищали на Луганському аеродромі,
розповів мені учора 19 - річний Артем.
Зараз Артем лікується у Чернівецькому госпіталі після поранень та контузії.
Так, герої вони! Захищають тебе і мене,
Рідну землю і мову, і сизу маленьку пташину.
А колись ця страшна, ця триклята війна промине,
І зберуться вони, і згадають усіх, хто загинув.Вип"ють чарку хмільну, заспівають солдатські пісні,
Про десант, що летить над землею кульбабковим пухом.
Хтось цигаркою пихне, сховає хтось очі сумні,
І сльозину зітре зі щоки непоміченим рухом.Пригадають вони і маленьких пташат у гнізді,
Що чекали весь день, зголоднілі, на маму і тата.
І як вправно батьки добували комах в резеді,
І як вчили дітей, після обстрілів зранку, літати.
«Війна нас випробовує на міць...»
Війна нас випробовує на міць.
У госпіталі мало вільних місць.
Навколо більше виплаканих сліз,
А нами повсякчас керує злість.
Лікує рани хлопець – із простих.
Він, може, був би радий чути тих,
Хто все найкраще гостям віддавав
І наче стільки часу «годував».
Він, мабуть, міг би обійняти світ,
Не думати про «до» – а потім «від».
Йому дається важко кожен рух –
Непросто обійматися без рук.
«Не відлітають янголи у вирій...»
Жовтень 30, 2014 - 12:49 — perohanychНе відлітають янголи у вирій,
А перший іній – тиша їхніх крил.
Не замерзай. Мов чарку, душу вилий
І вибухни, як вимовчаний крик.Долоня ось – це прихисток для когось
Від марень, передбачень і загроз.
А де той шлях – тремтячий, ніби голос
І де твій крок, тріскучий, як мороз?
Вибори в країні У (і сміх і гріх)
Жовтень 28, 2014 - 21:38 — perohanych
сей народ обирає собі
каїнів та іуд
(на кожного івана
по три геть!мана!)
сей народ психо-садомазохіст
йому як не олігарчика подавай
то бандюгу
чи того хто багато краде
або ґені(т)ально бреше
а ще краще
щоб всі ці «достоїнства»
були 4-и в 1-му
бо:
ми бачте дуже любимо
коли з нас кров п’ють
і виціджують воду святу
до сльозинкиаби вам добро було!
Олександр Букатюк
«На східному фронті без змін…»
На східному фронті без змін.
Хіба що, похолодало.
Багато машин і мужчин,
толку мало.
Ворог на все плює,
ми в землі сидимо, як озимі,
стурбоване ОБСЄ
катається на лімузинах.
Черствіє наш хліб,
не їдуть до нас волонтерки,
якийсь зарослий таліб
зирить на мене з люстерка.
На заході мокрий сніг,
а тут сухі морози...
хочеться до своїх,
хочеться з віршів у прозу.
А в небі застиг свинець
і відступи запечатав.
Тут тобі і кінець,
тут тобі і початок.
Роман Семисал
«Я не кіборг – я вчитель історії»
«Я не кіборг – я вчитель історії.
Я багато читав про війни.
Тут таких, як я, – тисяч сто. І їм
Дуже хочеться бути вільними».«Я приїхав туди, де ціляться,
Хоч ніхто мене не просив.
Я не кіборг – я хлопець із Вінниці.
В мене скоро народиться син».«Кажуть, кожен тут буде, і був, і є,
Хоч соромляться – всі герої.
Я ж не кіборг – удома я був водієм
І ніколи не чистив зброю».
Кіборги
Ця війна змінила багатьох,
Ця війна змінила Україну.
Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
Що перетворився на руїну.
Трупний запах, порох і вогонь,
Смерть приносять гради, міни, танки.
Піт із чорних, випалених скронь…
Глина, гільзи, попіл і уламки…
Та стоять: Дев`ятий, Ворон, Гном,
Абрикос, Богема, Маршал, Цезарь…
А над ними – небо полотном,
А у них життя на вістрі леза.
То чиїсь батьки, брати, сини
З Харкова, і з Києва, зі Львова.
Шахтарі, таксисти… В час війни
Кіборгами стали тимчасово.
Каска, бронник, берці, автомат,
Друг надійний, що прикриє спину.
Доброволець, патріот, солдат,
Наш Герой і гордість України!
Наталя Мазур
Ми — бандерівці!
Не здолати загарбнику східному
Наш в борні загартований дух!
Ми – бандерівці! Чуєш, негіднику?!
Тож до волі наш потяг не вщух!
І якщо навіть хтось мовить зо̀палу,
Що народ український сконав,
Не повірю – воскресне із попелу
Фенікс гордий і стане до лав!
І тоді начувайся, запроданцю!
Голос предків гукне нас у бій!
Згине кривда, натомість народиться
Власна правда у хаті свої̀й!
«Повертайтесь живими, сини...»
Повертайтесь живими, сини,
Повертайтесь, країна чекає.
Повертайтесь додому, не в сни.
Хай Господь вас оберігає.Не дозвольте своїм матерям
Посивіти на свіжій могилі.
Повертайтесь на зло всім смертям,
Повертайтесь у шані і силі.Дух козацький, незламна віра -
Найміцніша у світі зброя.
Ваша мужність - наша надія,
Ваша доля - слава героя!Повертайтесь і обійміть.
Тих, кого ви від зла захищали.
Їм обіймами сльози утріть.
Вони вірили, знали, чекали..Повертайтесь живими, сини!
«Сьогодні в місті знов ховають земляка...»
Сьогодні в місті знов ховають земляка...
На сердці-камінь, в горлі - ком, душусь сльозами...
Їм доля випала коротка та тяжка,
Життя віддати за країну, за нас з вами.Хтось скаже: "Кожен шлях свій вибирає сам.
Таке життя. Йому , на жаль, не пощастило."
Я відповім: " Молітесь, люди, небесам,
Що він життя віддав своє, аби ми жили."
«Упала зірка, як сльоза...»
Упала зірка, як сльоза,
і вже нащупувалась рима;
сіріла ніч, курилась "Прима",
світанок обрій перезав.
Ми поверталися в бліндаж,
в тепло і сморід, тишу й глину,
ламала втома наші спини,
і сон ішов на абордаж.
Побрязкували калаші,
десь треті півні проспівали,
а ми солоно жартували
і реготали від душі.
Роса сріблилась у траві,
диміло вогнище ранкове,
займався день, була Покрова,
і ми були усі живі.
Роман Семисал
«Благословенна будь жінко...»
Жовтень 13, 2014 - 17:56 — perohanychБлагословенна будь жінко.
Благословенна будь жінко
Що народила сина
Благословенна будь жінко
Що народила мені ворога
Благословенна будь куле
Випущена з мого автомата
Благословенний будь автомате
Який минулої ночі випустив 250 набоїв
І ні разу не заклинив.
Благословенна будь куле
Що потрапила в ціль.Плач благословенна жінко:
Твій син -
Мій ворог -
Онде він лежить.
Підтримайте нас
