Слово – зброя!

«Не відлітають янголи у вирій...»

Не відлітають янголи у вирій,
А перший іній – тиша їхніх крил.
Не замерзай. Мов чарку, душу вилий
І вибухни, як вимовчаний крик.

Долоня ось – це прихисток для когось
Від марень, передбачень і загроз.
А де той шлях – тремтячий, ніби голос
І де твій крок, тріскучий, як мороз?

Вибори в країні У (і сміх і гріх)

сей народ обирає собі
каїнів та іуд
(на кожного івана
по три геть!мана!)
сей народ психо-садомазохіст
йому як не олігарчика подавай
то бандюгу
чи того хто багато краде
або ґені(т)ально бреше
а ще краще
щоб всі ці «достоїнства»
були 4-и в 1-му
бо:
ми бачте дуже любимо
коли з нас кров п’ють
і виціджують воду святу
до сльозинки

аби вам добро було!

Олександр Букатюк

«На східному фронті без змін…»

На східному фронті без змін. 
Хіба що, похолодало. 
Багато машин і мужчин, 
толку мало. 
Ворог на все плює, 
ми в землі сидимо, як озимі, 
стурбоване ОБСЄ 
катається на лімузинах. 
Черствіє наш хліб, 
не їдуть до нас волонтерки, 
якийсь зарослий таліб 
зирить на мене з люстерка. 
На заході мокрий сніг, 
а тут сухі морози... 
хочеться до своїх, 
хочеться з віршів у прозу. 
А в небі застиг свинець 
і відступи запечатав. 
Тут тобі і кінець, 
тут тобі і початок.

Роман Семисал

«Я не кіборг – я вчитель історії»

«Я не кіборг – я вчитель історії.
Я багато читав про війни.
Тут таких, як я, – тисяч сто. І їм
Дуже хочеться бути вільними».

«Я приїхав туди, де ціляться,
Хоч ніхто мене не просив.
Я не кіборг – я хлопець із Вінниці.
В мене скоро народиться син».

«Кажуть, кожен тут буде, і був, і є,
Хоч соромляться – всі герої.
Я ж не кіборг – удома я був водієм
І ніколи не чистив зброю».

Кіборги

Ця війна змінила багатьох, 
Ця війна змінила Україну. 
Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
Що перетворився на руїну. 
Трупний запах, порох і вогонь, 
Смерть приносять гради, міни, танки. 
Піт із чорних, випалених скронь… 
Глина, гільзи, попіл і уламки… 
Та стоять: Дев`ятий, Ворон, Гном,
Абрикос, Богема, Маршал, Цезарь…
А над ними – небо полотном,
А у них життя на вістрі леза. 
То чиїсь батьки, брати, сини 
З Харкова, і з Києва, зі Львова.
Шахтарі, таксисти… В час війни 
Кіборгами стали тимчасово.
Каска, бронник, берці, автомат,
Друг надійний, що прикриє спину.
Доброволець, патріот, солдат, 
Наш Герой і гордість України! 

Наталя Мазур

Ми — бандерівці!

Не здолати загарбнику східному
Наш в борні загартований дух!
Ми – бандерівці! Чуєш, негіднику?!
Тож до волі наш потяг не вщух!
 
І якщо навіть хтось мовить зо̀палу,
Що народ український сконав,
Не повірю – воскресне із попелу
Фенікс гордий і стане до лав!
 
І тоді начувайся, запроданцю!
Голос предків гукне нас у бій!
Згине кривда, натомість народиться
Власна правда у хаті свої̀й!

Надія Бойко

«Повертайтесь живими, сини...»

Повертайтесь живими, сини,
Повертайтесь, країна чекає.
Повертайтесь додому, не в сни.
Хай Господь вас оберігає.

Не дозвольте своїм матерям 
Посивіти на свіжій могилі.
Повертайтесь на зло всім смертям,
Повертайтесь у шані і силі.

Дух козацький, незламна віра -
Найміцніша у світі зброя.
Ваша мужність - наша надія,
Ваша доля - слава героя!

Повертайтесь і обійміть.
Тих, кого ви від зла захищали.
Їм обіймами сльози утріть.
Вони вірили, знали, чекали..

Повертайтесь живими, сини!

Андрій Скіф

«Сьогодні в місті знов ховають земляка...»

Сьогодні в місті знов ховають земляка...
На сердці-камінь, в горлі - ком, душусь сльозами...
Їм доля випала коротка та тяжка,
Життя віддати за країну, за нас з вами.

Хтось скаже: "Кожен шлях свій вибирає сам.
Таке життя. Йому , на жаль, не пощастило."
Я відповім: " Молітесь, люди, небесам,
Що він життя віддав своє, аби ми жили." 

«Упала зірка, як сльоза...»

Упала зірка, як сльоза, 
і вже нащупувалась рима; 
сіріла ніч, курилась "Прима", 
світанок обрій перезав. 
Ми поверталися в бліндаж, 
в тепло і сморід, тишу й глину, 
ламала втома наші спини, 
і сон ішов на абордаж. 
Побрязкували калаші, 
десь треті півні проспівали, 
а ми солоно жартували 
і реготали від душі. 
Роса сріблилась у траві, 
диміло вогнище ранкове, 
займався день, була Покрова, 
і ми були усі живі.

Роман Семисал

«Благословенна будь жінко...»

Благословенна будь жінко.
Благословенна будь жінко
Що народила сина
Благословенна будь жінко
Що народила мені ворога
Благословенна будь куле
Випущена з мого автомата
Благословенний будь автомате
Який минулої ночі випустив 250 набоїв 
І ні разу не заклинив.
Благословенна будь куле
Що потрапила в ціль.

Плач благословенна жінко:
Твій син -
Мій ворог - 
Онде він лежить.

Повертайся живим!

Повертайся, солдате, живим!
З найгостріших боїв повертайся.
Непогасним вогнем пломінким
У родинному колі лишайся.

Повертайся у рідний свій дім
Не плачем – розпроміненим сонцем.
Хай відлунює кроком твердим
Це повернення в отчій сторонці.

Доторкнися до маків і мальв,
А не стань ними в сумі й мовчанні.
Хай дороги не пройдена даль
Не поникне надривом прощання.

Повернувся...

Було вчора. Ти закрив мою тінь,
Коли я пригорнулась до тебе,
Зупинились слова у книзі терпінь, 
Звідкіль ввечері линули в небо.

Сьогодні пішов. Вітер рвав звідусіль,
Але наші серця гріло літо.
А з тих пір, коли ти опинивсь на війні,
Радість стали на двоє ділити.

Виглядаю щодня, щоб не втратити шанс
Цвітом серця зустрітись з тобою.
Захмеліти в обіймах, та не від вина
Й може вперше вклонитись герою.

Об'єднати вміст