Крісман Наталія

24 серпня у Києві - "Червона доріжка Гідності - Воля Громади"

Друзі, 24 серпня, в День Незалежності України, відбудеться чудовий Фестиваль, на якому зберуться громадські діячі та волонтери з усієї України.

Запрошуємо Вас о 15:00 за адресою: Київ, Володимирський узвіз, 2, Молодіжний павільйон «Київська троянда» на свято вшанування і визнання справжніх героїв сьогодення - «Червона доріжка Гідності – Воля Громади».

Волонтери і громадські діячі - це Серце нашої країни, це люди, які свій час витрачають на те, щоб комусь стало тепліше, комусь краще, щоб хтось себе відчув захищеним.

Ну де ж ти, мій татку?

В малих оченятах втопилося небо, здається,
У кожну шпаринку заліз би, аби відшукати
Того', хто так глибого мешкає в серці -
Ну де ж ти, мій Татку?

Чому не заходиш до хати, чи ж я був нечемний?
Я більше не буду - візьми лиш мене знов на ручки!...
В дитячих очах - мов якесь неземне одкровення,
Мов Божа присутність...

Хто ж тоді, як не ти?

(нашим найдорожчим захисникам)

Та вже йди, відпущу,
Хоч душа - у надрив.
Крізь завісу дощу
Йдеш у ніч, до вітрів,
Що колишуть в степах
Непокірні чуби,
Видуваючи страх
З тих, що вже не раби...

Нерозкрилених мрій,
Нерозкритих обійм
Ти вже надто зустрів
Лабіринтами війн.
Між обвуглених стін
Твій простелиться шлях.
Хтось воскрес на хресті,
Хтось - помре для життя...

Вставай, Україно!

ВСТАВАЙ, УКРАЇНО ! Ти мусиш здолати
Усіх вороженьків, що нищать нам хату
І душу калічать, що волею диха...
У Господа молим: врятуй нас від лиха !

БОРИСЬ, УКРАЇНО! За щастя і долю,
За небо безхмарне і усміх дитячий,
Щоб постріл гармат не відлунював болем
У серденьку мами, що кровію плаче...

ЖИВИ, УКРАЇНО ! Я - СИН ТВІЙ ДО ЗГИНУ !!

Наталія Крісман

Виховуємо українців

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я - маленька Україна, але виросту колись,
Аби мрії про Велику у батьків моїх збулись,
Аби стяги жовто-сині розвівались навкруги
Й мов роса на сонці щезли всенькі Неньки вороги!

(Мій піврічний син...)

Наталія Крісман

Пора благовісна

Весна - час оновлень, весна - час замріянь,
Коли в кожнім лоні зерно світла зріє
З малого - в велике, з миттєвого - в вічне,
Де в Істини ріках вмиваються вічі.

Весна - час пробуджень і час для прозріння,
Пора, щоб позбутись всього, що є тлінне,
І скинути маски, що душу неволять,
Щоб більше не впасти, пізнавши смак Волі.

Весна - час просвітлень і час неповернень
До скверни, що в'їлась нам навіть у гени,
Пора благовісна - зродити Людину
На тих попелищах, де дух вільний згинув.

Весна - час пробачень і час для розкаянь,
Бо в кожнім з нас наче - і Авель, і Каїн,
Стикається світло з пітьмою в двобої...
Весна - час для іспиту перед собою!

Сину, вставай, сину!..

Плаче душа Вкраїни,
Плаче дощем кривавим -
Небо, до вчора синє,
Піниться у загравах.
Те, що горіло в грудях,
Нині ледь-ледь тліє,
Слово несе облуду
І покривається цвіллю.
Те, що було потворне -
Вдягнуто в царські шати,
Совість людська хвора
Вже не стоїть на чатах.
Цілиться дулом танка
Аж у саме серце
Той, хто казав: "Брат'ку,
Навстіж відкрий дверці -
Я завітав з миром,
Ми ж під одним сонцем !...".
...Як же ти став звіром?
На'що меча гостриш?
Чом твій брудний чобіт
Землю мою душить?
Що ж за така хвороба
Точить твою душу?...
Та на вуста "брата"
Враз німота впала,

Об'єднати вміст