Жінка-УКРАЇНКА

Цю почесну міжнародну відзнаку 1 березня 2011 року, за сприяння Національної спілки письменників України і міжнародних громадських організацій, заснували Клуб творчої інтелігенції «Оберіг-Чернігів» та Волинське товариство «Світязь», – для розвитку вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, митців, науковців, журналістів, працівників культури та освіти, громадських діячів і меценатів, які мешкають в Україні та за кордоном.

З 1 листопада 2014 р. засновником Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, котра об’єднує відомих письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із п’ятдесяти країн світу. 

Серед лауреатів минулих років – Іван Плющ, Василь Голобородько, Михайлина Коцюбинська, Володимир Базилевський, Віра Вовк, Рауль Чілачава, Василь Слапчук, Михайло Сидоржевський, Євген Нахлік, Сергій і Тетяна Дзюби, Євген Баран, Анна Багряна, Дмитро Чистяк, Петро Сорока, Йосип Струцюк, Володимир Погорецький, Ярослав Поліщук, Іван Корсак, Кшиштоф Савіцкі, Яцек Токарський, Ееро Балк, Христо Черняев, Томаш Вашут, Фотіні Папаріга та інші відомі письменники, науковці, громадські діячі, меценати з України, США, Великобританії, Канади, Греції, Бразилії, Німеччини, Італії, Фінляндії, Болгарії, Чехії, Угорщини, Польщі, Грузії, Росії, Ізраїлю та Македонії. 

29 квітня в Івано-Франківській обласній універсальній бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація колективної збірки патріотичної лірики «Осінь у камуфляжі». Книга побачила світ минулого року, до неї увійшли вірші тридцять одного поета з різних регіонів України. До співавторства долучилися і семеро івано-франківчан, які вирішили презентувати «Осінь у камуфляжі» у себе на Прикарпатті.

Вже рівно рік… 
Вбивають українців
у цій війні.
Втомився лік…
Із горем наодинці
минають дні.
І знов пече,
І ятрить свіжі рани
юнача смерть…
Твоє плече,
мій янголе незнаний,
Небесну твердь
для нас трима…
І зорі нам ще сяють -
Життя прядуть…
Іде війна.
Герої не вмирають -
В серцях живуть.

Адель Станіславська

Солдатику, чи спиш?
Зросили небо зорі… 
І мерехтять собі
у темній далині.
Сьогодні через них
з тобою поговорим:
я тут коло вікна,
а ти - десь на війні…

Тут все, як ти лишив.
Осінній звичний клопіт,
лоскоче ніздрі дим,
картоплі повен віз…
У тебе теж вогонь, 
та інший з нього попіл…
І дим його чудний
пекучий аж до сліз…

Нами бавляться, нами грають,
нас розігрують у лото,
не пускають "рабів" до раю,
не питається нас ніхто
про бажання...
О древній роде,
Що запрагнув собі, чудний?..
 
По терновий вінць свободи
брат із братом шикує стрій.
Брат із братом візьмесь за руки
і дотулить плечем плече...
- Чуєш, брате, тривожні звуки...
Ллється кров, що у рай тече...