«Скажений вітер, як та москва...»

Скажений вітер, як та москва,
дійшов до краю – 
в підступні сіті зв’язав слова
«війни немає».

Німує місяць над вівтарем – 
уламком храму.
На танку суне кривавий кремль – 
у пекло прямо.

Перетинають кордон зими 
птахи і квіти – 
солдатам діти малюють мир.
Лютує вітер…

Анна Багряна