Слово – зброя!

Повертаються вірші з війни

Борисові Гуменюку 

Повертаються вірші з війни 
Тих поетів, котрі — у боях. 
Вірш отворять не всує вони,
Україну свою боронять. 

У холодних снігах, бліндажах,
Коли обстрілу стишиться шквал, 
Потребує ще сонця душа — 
Віднайде заповітні слова. 

Хоч у віршах тих — правда із правд
І деталі окопні страшні,
Пише їх поетичний мій брат,
Підставляючи серце війні.

Олег Вістовський:«Смерті жнива знов збирають на Сході данину»

Я у формі«Тарас Шевченко і минуле, сьогоднішнє та майбутнє України  нерозривно пов”язані.

Пропоную читачам вірші, які передають мої думки про славного Кобзаря, про час і нас у ньому та події, які у серцях та думках кожного українця…» (Олег Вістовський)

ТАРАСОВА ЛЮБОВ

Не дрімає свічка у маєтку пана,
Щось малює знову олівцем Тарас.
Не почує скоро: “cлава!” чи  “осанна!” –
Вчора у тринадцять він ягнята пас.

Ночі Петербурга і степи казахські,
Поеми, картини й  вічний “Заповіт”,
Все в житті йшло поруч: заслання солдатське
І без України так багато літ!

Подорож остання на Чернечу гору,
За плечима – повний мужності “Кобзар”.
Додавав не раз він мудрості народу,
Крізь віки безцінний від поета дар!

Вслухайтеся, люди! Бо вам лихо буде!
Ділять Україну вкотре знов і знов.
Не спіть, не дрімайте! І на герць ставайте…
Порятує Неньку Тараса любов!
                                          Березень 2012 р.

«На колінах стою перед світлом твойого лиця...»

На колінах стою перед світлом твойого лиця.
Вистигає у небі гаряча сльозина зорі.
І немає початку і бути не може кінця
Цій печалі моїй, цій страшній нежіночій журі.

На колінах стою.
Ще надворі не вичахла ніч.
Ще в старому садку не прокинулось перше пташа.
Ще босоніж ворожить в холодній сорочці лляній
Перед місяцем повним моя задубіла душа.

Зараз тишу торкнуть у будильнику стрілки старі.
Але є ще хвилина.
Іще не скрипіли ключі.
Ще заплаче росою калина у нашім дворі.
Крапелина холодна стече по твооєму плечі.

...Повертайся живим.

«Це мій Майдан...»

***
Другій річниці Майдану-2013 присвячується:

Це – мій Майдан. Нізащо і нікому
Не передам в оренду, напрокат.
З-за барикад попру навислу втому.
А сам уже – ні поступу назад.
Ковтнув його. А він – застряг, як кістка,
У горлі. Вкоренився на роки.
Аби-таки ідеї активіста
Не звести на порожні балачки.
Хоч не водій, проте вподобав шини,
Дорожні знаки в образі щитів.
Бо захотів очищення та зміни
В країні під орудою скотів.
Цього не можна пафосно забути,
Якщо шануєш волю і Хреста.
Коли повстав, то ймення «майданутий»
Неси на кожен хутір і в міста.

Олександр Кобиляков: «Країна потребує змін» (поезії)

12194298_1661458154105951_733058059_oКраїна потребує змін

Країна потребує змін
І нам немає що чекати,
Бо від свавілля цих «тварин»,
Невдовзі згине рідна Мати.

Від геноциду та війни
Душа тремтить, тьмяніють очі.
Скажи, Господь, чи ми дурні,
Що віримо в байки співочі?

Вже нищать добровольчий рух
І землю нашу теж забрали,
А ти сидиш… Тож де твій дух,
Чекаєш щоби все продали?

«По очах його бачу - він був на війні...»

По очах його бачу - він був на війні.
Він не тільки там був - він воює і досі.
Очі в нього такі полиново-сумні,
Ранній сивий туман впав на юне волосся.
Довкруг нього вирує життя круговерть,
Тут не пахне війною, ні кров'ю, ні димом.
А у нього в очу - побратимова смерть,
Дев'ятнадцять всього лиш було побратиму.
Певно, їде до мами вчорашній солдат,
Відпустили додому його ненадовго,
А у погляді - вперта дорога назад,
На війну, там, де друзі лишились у нього.
Ви пробачте нам, хлопчики, біль ваших ран,
Вашу спалену юність, обвітрені долі,
Цей полин у очах, цей невчасний туман
І горіння сердець у воєнній юдолі.
Материнська молитва по світу луна,

Бійці батальйону «Чернігів» вирушили на Донбас

Мами загиблих бійцівЦього дня біля УМВС було багатолюдно – близькі та друзі проводжали мужніх бійців батальйону «Чернігів», котрі вирушили захищати Україну від окупантів – до багатостраждальної Донеччини.

Вояки поводилися достойно, як могли, втішали рідних, обіцяли, що повернуться живими й здоровими. Власне, майже всі з них уже пройшли випробування цією жахливою війною, повернулися героями. Однак Вітчизна – все ще в небезпеці, тому жодних сумнівів у наших вояків немає – треба, то треба! Дивлюсь на них – і навіть не сумніваюсь, що служитимуть гідно, зроблять усе можливе й неможливе, щоб на сході нашої держави був мир.

«Закон великих спалює малих...»

Дмитро Дроздовський* * *

Наталі Дзюбенко-Мейс і Світлані Алексієвич присвячую  

Закон великих спалює малих.
Велика правда — здирна і отруйна.
Велика сила – ланці для сліпих,
А не для тих, у кого серце чуйне.

Спиніть брехню, не бійтеся очей.
Не бійтесь зла. Ми всі не Геркулеси.
Не повторіть скривавлених ночей,
Не повторіть диявольської меси.

Другій річниці Майдану присвятимо вечір патріотичної творчості

revolutionЗапрошуємо на вечір патріотичної творчості «Україно, твій народ – вже нікому не здолати!», який відбудеться завдяки ініціативі та сприянню коменданта Майдану народного депутата України Степана Кубіва та мистецького порталу «Жінка-УКРАЇНКА».

П'ятниця, 2 жовтня 2015, 15:00
Київ, провулок Алли Горської
(Чеслава Бєлінського), 5
 
Клуб «Наш формат» (цокольне приміщення)

Як непомітно спливає час… Цієї осені минає друга річниця Майдану. Вечір патріотичної творчості «Україно, твій народ – вже нікому не здолати» збирає друзів, аби згадати Героїв Майдану та віддати шану Героям війни, яка відбувається сьогодні на сході нашої країни. Адже саме цим людям і цим подіям українські митці присвячують нині найкращі твори.

Програма заходу:

Я ріс хлопчиною...

Я ріс хлопчиною простим, навчався в школі,
Любив рибалку і гербарії із трав,
Не думав зброю в руки брати я ніколи,
Весь "дружний" клас мене ботаніком прозвав.

А потім армія. Від неї не ховався,
Віддав державі чесно я синівський борг,
У роті танковій . Виконував прикази,
І в зброї знав уже тоді я добре толк.

Іван Гентош. 31-го серпня

31-го серпня

Сонце сідало,
Серпень стояв над світом,
Не попрощавшись
Просто отак пішло…
Сонце пеклó
В день цей останній літа,
Несамовито, гірко
І навіть зло.

Мало б кричати
Нам із небес щосили –
Гей, схаменіться,
Ладили ж дотепер!
Сонце ізверху
На прапори дивилось,
Тихо молилось –
Хоч би ніхто не вмер.

Сонце не знає,
Хто при якій посаді –
Маєте, люди,
Свій синьо-жовтий стяг!
Прапор один –
І на Верховній Раді,
І на Майданах,
В душах, на блок-постах.

Об'єднати вміст