Слово – зброя!

Олександр Кобиляков: «Країна потребує змін» (поезії)

12194298_1661458154105951_733058059_oКраїна потребує змін

Країна потребує змін
І нам немає що чекати,
Бо від свавілля цих «тварин»,
Невдовзі згине рідна Мати.

Від геноциду та війни
Душа тремтить, тьмяніють очі.
Скажи, Господь, чи ми дурні,
Що віримо в байки співочі?

Вже нищать добровольчий рух
І землю нашу теж забрали,
А ти сидиш… Тож де твій дух,
Чекаєш щоби все продали?

«По очах його бачу - він був на війні...»

По очах його бачу - він був на війні.
Він не тільки там був - він воює і досі.
Очі в нього такі полиново-сумні,
Ранній сивий туман впав на юне волосся.
Довкруг нього вирує життя круговерть,
Тут не пахне війною, ні кров'ю, ні димом.
А у нього в очу - побратимова смерть,
Дев'ятнадцять всього лиш було побратиму.
Певно, їде до мами вчорашній солдат,
Відпустили додому його ненадовго,
А у погляді - вперта дорога назад,
На війну, там, де друзі лишились у нього.
Ви пробачте нам, хлопчики, біль ваших ран,
Вашу спалену юність, обвітрені долі,
Цей полин у очах, цей невчасний туман
І горіння сердець у воєнній юдолі.
Материнська молитва по світу луна,

Бійці батальйону «Чернігів» вирушили на Донбас

Мами загиблих бійцівЦього дня біля УМВС було багатолюдно – близькі та друзі проводжали мужніх бійців батальйону «Чернігів», котрі вирушили захищати Україну від окупантів – до багатостраждальної Донеччини.

Вояки поводилися достойно, як могли, втішали рідних, обіцяли, що повернуться живими й здоровими. Власне, майже всі з них уже пройшли випробування цією жахливою війною, повернулися героями. Однак Вітчизна – все ще в небезпеці, тому жодних сумнівів у наших вояків немає – треба, то треба! Дивлюсь на них – і навіть не сумніваюсь, що служитимуть гідно, зроблять усе можливе й неможливе, щоб на сході нашої держави був мир.

«Закон великих спалює малих...»

Дмитро Дроздовський* * *

Наталі Дзюбенко-Мейс і Світлані Алексієвич присвячую  

Закон великих спалює малих.
Велика правда — здирна і отруйна.
Велика сила – ланці для сліпих,
А не для тих, у кого серце чуйне.

Спиніть брехню, не бійтеся очей.
Не бійтесь зла. Ми всі не Геркулеси.
Не повторіть скривавлених ночей,
Не повторіть диявольської меси.

Другій річниці Майдану присвятимо вечір патріотичної творчості

revolutionЗапрошуємо на вечір патріотичної творчості «Україно, твій народ – вже нікому не здолати!», який відбудеться завдяки ініціативі та сприянню коменданта Майдану народного депутата України Степана Кубіва та мистецького порталу «Жінка-УКРАЇНКА».

П'ятниця, 2 жовтня 2015, 15:00
Київ, провулок Алли Горської
(Чеслава Бєлінського), 5
 
Клуб «Наш формат» (цокольне приміщення)

Як непомітно спливає час… Цієї осені минає друга річниця Майдану. Вечір патріотичної творчості «Україно, твій народ – вже нікому не здолати» збирає друзів, аби згадати Героїв Майдану та віддати шану Героям війни, яка відбувається сьогодні на сході нашої країни. Адже саме цим людям і цим подіям українські митці присвячують нині найкращі твори.

Програма заходу:

Я ріс хлопчиною...

Я ріс хлопчиною простим, навчався в школі,
Любив рибалку і гербарії із трав,
Не думав зброю в руки брати я ніколи,
Весь "дружний" клас мене ботаніком прозвав.

А потім армія. Від неї не ховався,
Віддав державі чесно я синівський борг,
У роті танковій . Виконував прикази,
І в зброї знав уже тоді я добре толк.

Іван Гентош. 31-го серпня

31-го серпня

Сонце сідало,
Серпень стояв над світом,
Не попрощавшись
Просто отак пішло…
Сонце пеклó
В день цей останній літа,
Несамовито, гірко
І навіть зло.

Мало б кричати
Нам із небес щосили –
Гей, схаменіться,
Ладили ж дотепер!
Сонце ізверху
На прапори дивилось,
Тихо молилось –
Хоч би ніхто не вмер.

Сонце не знає,
Хто при якій посаді –
Маєте, люди,
Свій синьо-жовтий стяг!
Прапор один –
І на Верховній Раді,
І на Майданах,
В душах, на блок-постах.

Летіла зозуля

Ой, літала зозуленька
По полю, у лісі.
Лежать вбиті людські діти
Землею не вкриті.

Замовчала зозуленька
У жнива гарячі.
Більш не буде вона людям 
До ста літ кувати.

Заніміла зозуленька,
Журба серце крає.
Нема миру в Україні,
Брата брат вбиває.

Заніміла,замовчала,
Горе в Україні…
Жовте листя укриває
Братськії могили.

Олексій Могиленко
              25.09.14.

Зрада

В країні відбулася зрада!
Зганьбили весь вільний народ! 
Як швидко забула ця влада,
За що в бій пішов патріот.

Навіщо Майдан ми збирали?
Повірили в марні слова!
Щоб знов вони нас обібрали?
Тоді такій владі - ганьба!

Бомби рвуться...

Привокзальна клумба ромбом,
З квітами – плакат…
Миль за двісті рвуться бомби –
Й по тілах солдат...

Метушливо, гамір, людно,
Велич літніх хмар…
А за двісті миль відсюди -
Бомбовий удар...

Двоє в тисняві тиснуться
В штатному вбранні…
Рвуться бомби, бомби рвуться –
Чуєте чи ні?..

Любіть Україну!

Любіть Україну, як матір любіть!
Чи в радості то, чи у горі.
У бій вирішальний за неї ідіть!
Бо зрадник панує на крові.

Вставайте з колін та кайдани порвіть,
Врятуйте від смерті Державу.
Вона незабаром віддячить в ту мить,
Як тільки звільниться від клану.

Усуньте від влади панів і катів,
Бандитів, запроданців клятих, 
Продажних ментів, суддів та крадіїв,
Нацистів кремлівських завзятих. 

Країна рідненька, ще трохи – терпи,
Невдовзі твоя Перемога.
У бій йдуть сьогодні одні козаки,
Вони немов воїни Бога.

Лист солдату

Я звертаюсь ночами до Бога,
Та молюся за твоє життя.
Щоб скоріша була перемога,
Прошу Господа кожного дня.

Я благаю, щоб ти повернувся,
До родини своєї, живим!
Та в бою, щоби не спотикнувся,
Ангел став охоронцем твоїм!

Ти солдат і тепер захищаєш,
Рідний край від московських катів.
Нечисть бісівську геть проганяєш,
Що зі зброєю вдерлася в дім.

Об'єднати вміст