Жінка-УКРАЇНКА

Відгримів Майдан. Відлетіла
Сотня душ у Небесний Вирій.
А за ними – свіжі могили
множить далі війна нещира.

На Донбасі – кров і руїни,
плачуть діти, бідують мами.
А в столиці – круті машини
із донецькими номерами.

Хтось на пенсію «розкошує»,
а в «еліти» свої забави:
той «хатинку» собі будує,
той дітей за кордон відправив,

хтось із Ради творить ристалище,
хтось вже банк тут новий відкрив.
В когось думка і досі витає ще
в сподіваннях на «русскій мір» -

сплять і бачать, як танки російські
по Хрещатику гуркотять…
А на Сході хлопці у війську 
за усе це на смерть стоять.

Чи за це?! Чи за ту Україну,
що її підіймав Майдан?
Ту, що мала би встати єдиною
проти ворога без вагань!

Як війна – то для всіх без винятку!
Перемога – єдина ціль.
Українці ми, чи хохли таки?!
Ось мій біль…

Світлана Макаревська