Жінка-УКРАЇНКА

Чистішими ставали ратиці
Під час мандрівки в мілині.
За них чіплялись каракатиці
(Побути хочуть на коні).
А сам скакун без роду-племені
Летить виснажно в мілину,
Скидає сідла та рве ремені –
Ковток свободи на кону.
І відлітають крапель китиці
По прибережній площині,
Не зупиняючись на критиці,
Пересікають потайні
Заначки камерної музики,
Дрібнички видив осяйних.

То й скачуть недруги-союзники
На сторінках безслівних книг,
Що надто схожі із мілинами
Для безшабашної їзди.
Такої, звісно, не зупинимо
Та не накрутимо хвости
Багатогранній загадковості
На непорочній мілині.
Але занурення промовисті
Очистять обриси ступні.
Так легшими ставали ратиці
У волелюбного коня,
Що ні бельмеса в гідростатиці
Не знав. Та шкварив навмання
По водянистій поперечині
Поміж халатних берегів
Із духом чистого приречення,
А не з бруднищами верхів. 

© Сергій Сіваченко