Жінка-УКРАЇНКА

Це безглузда війна, в ній немає нічого святого...
Це кривава борня, що вбиває героїв святих....
Це колишні брати повернулись спиною до Бога
Щоб відтяти шматки территоріїй довік не своїх.

Це свята боротьба і за мир, і за вічне єднання
Тих сердець, що добром ми наповнити хочемо всіх
І щоб вічне життя було щастям, любов'ю, коханням,
І щоб звук канонад в Україні назавжди затих.

Розмова двох сестер

(Біженці зі сходу Ірині присвячується)

"Скажи мені, мені, моя ти сестро
Як сталося, що стала на межі?
Скажи, чому тебе до нас занесло
На Західні, на наші рубежі, 
І раптом стали рідні, не чужі.
Скажи, чому ти стала на межі?"

"В моїй Землі палають рубежі
 В моїй Землі кривавий вітер віє
 Не знаю, де свої там, де чужі...
 Кривавий вітер взяв мої надії...
 І тут моє життя взяло й завмерло
 Зі страхом, болем, сповнившись, завмерло
 І стала, стала раптом на межі.
 Тоді ми стали рідні, не чужі.

Сказала я своїй Землі - прощай,
Я від'їжджаю у далекий край,
Там, де тебе нема, де не стріляють,
Там не вбивають, кулі не літають,
І там мене так щиро всі приймають,
З розкритим серцем, як свою сестру.
Та все ж тобою зв'язана навіки,
Твої міста, поля, блакитні ріки
Я в край далекий в серці заберу.

Прийми, прийми мене, моя ти сестро,
Мене в твої края отак занесла
Лиха біда, недоля та війна
Яка вона у нас тепер з тобою,
Як Україна рідна - в нас одна -
З гіркою і величною судьбою..."

Світлана Тарнавська