Поезія

Поезія Тетяни Прозорової

« Я –ЖІНКА !»

***

Вітає веснами квітучими
Піснями диво-солов'я,
Своїми мріями співучими
Земля Добра, моя Земля.

По видноколу в¢ється стежечка
Аж ген – біжить удалині...
В краї веде нас необмежені,
Там де дзвінні летять пісні.

Дрімають в ранцях книги, літери,
Лелеки з вирію летять...
З портфеликами, сміхом, квітами
Мої школярики спішать.

Радіє сонечко їх витівкам
Погляньте, їх вітає все!
І кожен для своєї вчительки
Свого промінчика несе.
 

***

Життя не терпить пустоти

Бабуню, мила, здрастуй.
От і ми... Атож, нечасто бачимося з братом!
А це – зійшлись удвох окрай зими 
від пирію могилку рятувати.
Бур'ян розполонився – просто жах! – 
живучий, дужий над і під землею... 
Його – повсюд. Найбільше – по кутках... 
І жаль святої пам'яті своєї.

Душа твоя вже, певно, не болить,
а нам, живим, так боляче, бабуню! 
Ти відійшла за крок від кабали
і розбрату неспинного відлуння – 
лишила світ, рятуючись від зла,
від вигуків: «Ей, Укри! На колєні!»
Інакше ЯК би ти пережила 

«Сонячні бджоли» від Любомира Михайліва

Публікуємо люб'язно надану Любомиром Михайлівом електронну версію другого тому його вибраних творів у трьох томах.

Книга вийшла друком в Івано-Франківську 2014 року у видавництві «Місто НВ» під назвою «Сонячні бджоли».

До книги ввійшли вибрані поезії з попередніх збірок автора та твори, які ще не публікувалися. На крутих дорогах життя автор серцем відчув і поетично осмислив трепетні проблеми минулого і нашого неспокійного сьогодення. Біль землі, тривоги, людська радість, щастя і любов становлять смислову палітру нової книги автора.

Германов. Страта Сонця

Вірші/пісні

***

Попід кожним масна калюжа,
У судомах заклякли м’язи.
Обліковці рахують тушами
м’ясиво.
На землистих обличчях гулі,
Неприкаяні в корчах душі.
Облік скону: життя рахуємо
тушами.

Колінна чашка сповнилась до краю

* * *

Колінна чашка сповнилась до краю
На чайній церемонії меніска.
Сама ж рухливість рахувалась у відрізках,
Яким роздолля зайве заважає
Розгледіти несходжені заначки
І там ступнею похазяйнувати.
Тоді-то ступенів прошарок вайлуватий
Ступає на суглоб. Допіру рачки
Доводиться ловити панацею
На найдурнішій транспортній розв’язці.
Тим часом набряки кучкуються на чашці,
Як учні після дзвоника в ліцеї.
І осідають жадібно чаїнки
В заварнику. А згодом – на коліні.
Життя, по суті, – то нестача вітамінів
Постійна. Як саджання чи обжинки.
Вивчають достеменно ліцеїсти
Уразливість, недоліки менісків.
Магістри ж тихо п’ють сивуху або віскі
І думають, куди б це краще сісти.
Відсутність руху містить позитиви
В короткій перспективі. Та навіки
Не стачить всюди аспірину, інших ліків,
Аби в суглобі приховати вивих. 

© Сергій Сіваченко

Бандура звучить, як маленький орган…

Ніколи досі не чула Баха у виконанні на бандурі. Була вражена і зачарована. Звучання фантастичне.

Молода талановита вінничанка Юля Григорук – музикант, поет. Дякую їй за свято, яке вона подарувала. Навзаєм – вірш у відповідь на подарунок. А ще – побажання і порада: бути завжди щасливою!

Бандура звучить, як маленький орган –
піднесено і урочисто,
нанизує нот кришталеве намисто
у разку бажань-сподівань.

Тріпочуть акорди стривожених дум
в безсмертній гармонії Баха.
Злітає дівоча рука, наче птаха,
над гострими лезами струн.

Поезія Ольги Ляснюк

***

хлопчику мій
не лежи на цій сирій і не-своїй землі

хлопчику розплющ оченята –
бачиш летять журавлі
і облизує осінь обеліски
не твої

дай мені руку
і ми побіжимо у те безтурботне дитинство
де мій дід розкаже про війну
на якій ти будеш найсміливішим солдатом
із дерев’яним автоматом

хлопчику мій ти не вмієш стріляти
і не треба мене рятувати
прикриваючи життям своїм

хлопчику мій я молилася на те дерево
яке ти посадив

але воно не прижилося і вирушило на схід

і ходило за тобою замість ангела-охоронця

Христос Воскрес! Воскресне Україна!

Дорогі друзі! Щиро вітаю із пресвітлим і радісним святом – Воскресінням Христовим! Нехай Пасхальна радість і Божа благодать наповнять ваші серця і душі! Нехай Великодні дзвони принесуть в кожен дім благодать, мир і спокій, а чисте світло Великодня зміцнять нашу віру у перемогу над ворогом, силами зла, над мороком кривди і неправди!

Христос Воскрес! Воскресне Україна!

ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ МАНДРУЄ ПО ВКРАЇНІ

Додому навесні птахи летять
І вся природа знову оживає…
З небес приходить Божа благодать,
Про Воскресіння Сина сповіщає!

Поезія Наталі Федько

Над тугою…

В обличчя долі кидаєм слова –
Бездумні, безнадійні, нелогічні.
«Розлюбите мене – помру без Вас», –
Кричить юнак вродливиці трагічно.

«Ох, діти! Я життя вам віддала!
Усе – для вас… А ви, немов телята,
Уперті й дикі», – певно, ж не від зла,
В образ полоні – дорікає мати.

«Якщо мене не визнають – кінець!
У бідності зів’яну я», – зітхає
Поет сумний… І щастя промінець
Від нього наполохано втікає.

Поезія Богдани Пілецької

ВОГНЕМ

Полікуйте мене, вітру теплого подихи чисті.
Вам підставлю обличчя і щоки вмить стануть сухі.
Мені силу дають ваші ноти, такі урочисті,
Так, неначе в минуле летять негаразди лихі.

Полікуйте мене, кришталеві Карпатські джерела…
Вмиюсь водами свіжими, вип'ю цілющих краплин.
Хай відступить від мене печалі огидна химера,
Не гірчить на губах цей пекучий, отруйний полин.

Полікуйте мене, жовті промені сонця ясного.
Обігрійте, благаю, та ніжно, щоб не обпекти.
Бо вогнем все у грудях згорає моїх і без того,
Не позбутись цього, не прогнати, і не утекти.

Легенда про Довбуша. Поема.

Поема  написана  у  співавторстві  з  поетесою  Іриною  Лівобережною

 ПРОЛОГ
 Що  за  постать  стоїть
 Вдалині  від  людської  оселі,
 Наче  хвиля  тремтить,
 І  зникає  у  темряві  скелі?
 Це  фантазії  плід?
 Чи  відлуння  гірської  природи?
 Чи  одвічний  політ
 До  свободи  -  у  скруті  народу?
 Хто  ти,  Довбуше,  -  хлоп
 Чи  розбійник,  хоча  й  благородний?
 Доля  випала,  щоб
 Жив  ти  вічно,  Герою  народний.
 ..................................

Поезія Любові Печінки (Патари Бачії)

1. Простіть мені.

Простіть мені, гріхів без ліку...
Не надто праведно живу...
Боюсь не завжди чоловіка
І на газонах мну траву.

Буваю зла я і сварлива,
Кажу бува не ті слова,
Не проганяю пса під зливу
Тому, що... в нас його нема.

Я - не найкраща в світі мама,
Дружина теж - така собі
І господиня (це між нами) -
Бажалось краще б далебі...

Та намагаюся я щиро 
Добром розбавити гріхи
І хоч їх, як дірок у сирі,
Шукаю праведні шляхи.

Не краща я, але й не гірша,
(Ну... сподіваюся таки)...
То ж про́щення у цьому вірші
Прошу із вашої руки...

Об'єднати вміст