Жінка-УКРАЇНКА

В її словах  всі почуття,
В його - лиш стукіт в скроню.
Її любов дає життя,
Його - туман безсоння.

Щебече сонце їй казки,
Зустрічний птах радіє,
Їй небо ллє до рук зірки.
Йому - лиш дощ за шию.

Вона літала уві снах,
Пір'їнкою неначе,
Для нього сон - це морок, страх,
Він сни свої не бачив.

Та доля знала, що дала,
Ой, як же доля знала!
Її - до смутку підвела,
Його - загартувала.

Змінила раптом все війна.
Вона - як жінка-мати,
Вона тепер за двох одна.
Він - в парі з автоматом.

В його очах відсутній страх,
Бо ворог на порозі.
На лютих він змужнів вітрах.
В очах у неї - сльози.

Він вистоїть, він захистить,
Перемогти зуміє.
Повернення наступить мить.
Вона - його надія.

В обіймах танутимуть вдвох,
Як вперше і востаннє,
За ними плакатиме Бог,
Єднаючи Коханням.

(с) Ovod