Жінка-УКРАЇНКА

Сучасним отаманам Російсько-української війни

Ви кажете стомилися - війна 
вже не дивує - з нею можна жити
Так ніби поруч вже її нема
А як і є – то можна відслужити

Так ніби серце не сприймає куль
Так ніби все це видумка й омана
Годинник зупинився на нуль-нуль 
І серце зупинилось в отамана

Нехай ти цю війну переживеш
Я всім її бажаю пережити
Та кожному хто взявся відслужити
Життя хай стане безміром без меж

* * *

Як ти прийде́ш
Розійдуться тумани
Одним ривком
І помахом руки
Як ти прийде́ш
Прокинуться вулкани
І спопелять 
Самотності гріхи
Як ти прийде́ш
Я стануся тобою
З твоїх плечей 
Із рук твоїх святих
Бо ти прийде́ш
Двобоєм і війною
Щоб миром наді мною
розцвісти

* * *

Даруй мені чистий просвітлений образ себе
щоб сумніви всі як вітри поміж нас розлетілись
щоб в слові своїм впізнавала я завше Тебе
щоб в слові моїм ми як вперше з тобою зустрілись

щоб стало нам Раєм життя сотворене удвох
щоб вічністю день починавсь і закінчувавсь вічністю 
щоб нам вистачало потуг для складних перемог
щоб серце ставало сильнішим в довірі і вірності

* * *

Залиш зі мною всю свою печаль
Чи відпусти із першим вітром в полі
Нехай летить - мені її не жаль
Нехай щезає десь на видноколі

Коли тебе пройме́ аж до струни
Коли в тобі заграє знову туга
Відправ листа в мої самотні сни 
І знову відступатиме недуга

Коли тобі забракне слів про нас
Про те як ти чекаєш десь в окопі
Хай проспіває ця весна ще раз
Малою пташкою на нашім підвіконні

І я тебе почую прилечу
І за спиною янголом пройдуся
За біль війни відплачу відтужу
І вдома я таки тебе діждуся

* * *

Розхитався терактами світ
засвітився сліпучими градами
скільки стане ще світові літ
щоб не впасти під цими атаками?

і чи стане на всіх молитов
і чи вистачить сліз материнських
війни, війни, теракти, АТО
плачуть всі - і свої, і чужинські

за кордонами знову кордон
на кордонах залито все кров’ю
біля хрестика ви́сить патрон
і підписаний кимось «з любов’ю»

і нема ні початку й кінця
наче пісню цю не доспівати
пришли Господи всім нам гінця
щоб було нас кому відспівати

* * *

Коли відспівають залпи і гради
Небесний погляд розіллється світлом
Хтось тихо промовить для чого? Заради?
Це Бог перестав говорити зі світом?

Ще тепла земля не схолола від бою
В злотавих полях ще заховані танки
Солдат у окопі заниє від болю
Солдату набридли холодні світанки

Хтось з вищих при владі малює закони
У Мінську знов скажуть що в нас перемир’я
Солдату на постріл прийдуть заборони
Хтось новий в’їжджає в своє межигір’я

І знову по колу і знову поклони
Ті самі царі і ті самі закони
Те саме мовчання
І знову - герої
За бідну країну свою і кордони

* * *

Ти скажеш що тобі немає діла 
Війна війною - скінчиться колись 
аби тебе осколком не заділа 
і щоб устиг від того вберегтись 

війна ж то справа воїнів-солдатів 
вони ж герої – з материнських плеч 
і замість рук по кілька автоматів 
і в ребрах десь захований ще й меч 

а кожен з них - то син з чийогось дому 
а кожних з них - залюблений в життя 
чи він хотів щоб били по живому 
в окопі що служив за накриття 

хіба тобі за ясність буде знати 
війна собі не обирає жертв 
їх все одно хто серед них солдати 
вона сліпу до них приводить смерть

* * *

я воїн країни
я серце її
і я стогін що крає всю душу
розпечену «градом» до тла
я той хто воює до смерті
з розпачливим «мушу»
боронячи землю і небо
від чорного зла
кремлівського сучого сина
московського чорта
чи прихвостня пекла
із самого що є вже дна
я той хто іде по межі і ні кроку не зрушу
допоки не стихне назавжди ця клята війна

я воїн країни
я вісник свободи і миру
я той хто боронить кордони щоночі й щодня
без втоми без болю без страху
без жодної міри
без каменю в серці
живе Україна моя

Жінкам України
у сучасній війні за незалежність,
гідність і свободу...

Така мені доля призначена
стріляти у ворога кулями
які там кохання побачення
яка там готівля з каструлями

сьогодні я б’юся із ворогом
сьогодні співаю з гармати
із Богом у серці і з порохом
щоб встояти не задрімати

ох сталося вже як то сталося
хай сталося – більше не станеться
кричить у вухах «НЕ ЗДАВАТИСЯ!»
багато таких нас зосталося

десь мати чекає залипує
я з нею у снах своїх бачуся
і злість як те сонце засліплює
пробач мене мамо не каюся

гучніше стріляйте гармати
усім нам до Бога дорога
хай чують небесні солдати
як ми розбиваємо ворога

хай знають що ми не покинули
не зрадили і не забули
тіла їх на фронті загинули
а душі живі нездобуті

У сумній пам'яті Сергію Бойку,
18-річному крижопільчанину,
сину України, який не повернувся додому...

Йому було вісімнадцять -
він захищав Україну.
Тримав міцно в пальцях
сталеву зброю і мріяв
не про круті автівки,
ноути, фони, айпади...
Він воював невміло,
та воював за правду!
Падали з неба «гради»,
впали і наздогнали.
Смерті лихі канонади
в серці батьків застогнали.
Вернеться син їх додому
тихої літньої ночі,
не переступить порогу – 
в нього заплющені очі...
Кажуть, той, хто вмирає
сміло за Батьківщину
Раю самого сягає -
він захищав Україну.

* * *

Ще б'ється серце у воєнній зморі!
Ще підіймає стомлена рука
і жовто-синій, і червоно-чорний,
і кличе перемога, хоч й гірка.

Славетний мій і праведний народе,
тримай під серцем гострого меча!
Над нами зійде сонце перемоги!
Вже променем торкається плеча.

* * *

Ми ще поборемось – ми тільки почали́!
Дивися в небо, славний українцю!
Допоки сонце понад краєм є,
Допоки променем торкається обличчя,
Допоки, земле, сходитиме хліб,
Допоки колоситись буде поле,
Допоки гай від вітру ще шумить –
я не відмовлюся від тебе ні на мить!
Я не відмовлюся від тебе, вір, ніколи.

* * *

Що в пам'ять ти дала мені, країно ?
І честь, і славу, і ім'я святих?
Чи мову відстояла солов'їну?
Народе мій, щось здався ти,притих.

Як швидко згасли у тобі багаття!
Як швидко подих волі відлетів!
Коли ми всі були неначе браття 
Без кулеметів і броньовиків.

А що тепер? Навіки тіло згине.
Душа моя над вами усіма,
А все ніяк у мирі не спочине -
Того, за що боролися, нема.

Тепер скажи мені, моя країно,
Чи не для тебе шлях я прокладав
Життям своїм 
з простреленим коліном я далі йшов 
боровся і програв?

І все ти пам'ятаєш і сумуєш.
Роздумуєш, очікуєш, нервуєш...
Та не за зміну вулиць я стояв
За що ж тоді життя своє віддав?

* * *

Я прийду́ до тебе молитвою
Коли серце заплаче за домом 
Коли смерть сталевою бритвою
Проведе під дірявим шоломом

Коли мить стане тихою-тихою
Коли гради замовкнуть співати
Я прийду́ мовчазною втіхою
Болі в ранах твоїх вгамувати

Я зостануся 
Поки гасне світ
Поки терпне ще під повіками
Скільки то́бі літ ?
Скільки бачив бід!
І якими зцілити це ліками?

І чи знаєш ти
Як благаю світ ?
Оживай! 
Не вмирай! 
Повертайся!
Цим героям війни
Вже загублений лік
Боронись
І живим залишайся!

Пам'яті Василя Сліпака

сьогодні сонце з розчерком гармати
сьогодні небо впало від жалю
сьогодні ти пішов у вічність брате
я свічку у дорогу запалю

не перший не останній мій герою
хіба війна зрахує своїх жертв
в нерівному скаженому двобої 
як кличе за собою тільки смерть

востаннє заспівай мені герою
так щиро так сердечно заспівай
так ніби ми зустрілися з тобою
і не існує жодного прощай

лиш не співай мені про болі-втрати
про жах війни як ти її страждав
а заспівай мені як стрінуть ка́ти
і свою смерть яку ти пострічав 

сьогодні сонце з розчерком гармати
сьогодні небо впало від жалю
сьогодні ти пішов у вічність брате
я свічку у дорогу запалю

Ти пам’ятаєш як горів Майдан?
Хіба можливо це колись забути
Той біль і час смертельної спокути
І наш надрив від звільнення кайдан
Ти пам’ятаєш як горів Майдан?
Коли і серце в кро́ві обливалось
Коли усе на світі пробачалось
Лиш не війна між сво́їх громадян
Ти пам’ятаєш як горів Майдан?
І чорну силу беркуту, і зброю
коли столиця сходила на Трою
Небесну Сотню покривав саван
Ти пам’ятаєш як горів Майдан?
А чи продовжує у снах твоїх горіти?
Бо вже зотліли всі зимові квіти 
 І ставом став наш всохлий океан
…ти пам’ятаєш як горів Майдан?

* * *

Залий у мене трішечки вогню
з тієї ночі, коли гасло світло.
Під звук тонкого дзвону кришталю,
коли від жару навіть в’яли квіти,
залий у мене трішечки вогню.

І - загаси!
Щоб засвітились очі!
(Ти ж знаєш, коли очі світла хочуть…)
Залий у мене трішечки вогню
По вінця, до краплини, без жалю!

І - випивай!
Тобою перегріта
Розморена, захована у квіти,
сповзла, мов тінь від тіла молодого,
розкрадена для тебе і тобою.

Залий у мене трішечки вогню
І я тебе в тім спа́лю, спопелю!