Творчість

Що таке жіноча краса?

Що таке жіноча краса -
Гарні очі і довга коса?
Може усмішка тепла й любов,
Що бентежить коханому кров?

Я б сказав, що жіноча краса -
Це і розум, і добра душа,
Вміння бути спокійною всюди,
Щоб тебе шанували всі люди…

Звісно, всім не угодить краса,
Але щастя того вимага -
Мудрість краще, ніж марна образа,
Й вміти кривду згасити одразу.

Творчий вечір-концерт композитора Лариси Забари

У програмі: авторські твори, аранжування джазових композицій, обробки українських народних пісень.

У програмі беруть участь:

На білому коні – до олімпу української естради

Популярна співачка з Чернігівщини Еміра (солістка гурту «Смоляни» Ольга Євченко) зараз блискуче втілює яскравий сольний проект. Побачили світ уже три її нові українські пісні – «На білому коні», «Сонце Літо» та «Темна нічка», майстерно записані на студії знаного київського професіонала Ігоря Добрянського. Пісні – чудові, теплі, душевні, зворушливі, створені гарною українською мовою. Автор пісень «Темна нічка» та «На білому коні» – Юрій Грицюк, дивовижну пісню «Сонце Літо» написала Катерина Бойко. Відомий український кінорежисер та кліпмейкер Віктор Скуратовський цікаво зняв кліп на «Сонце Літо». А режисер кліпу «На білому коні» – Денис Кучеренко.   

Як на мене, пісня «На білому коні» стане справжнім хітом і візитівкою Еміри. Відеокліп вийшов розкішний – фактично відтворена прекрасна історія кохання, в якій є свій чарівний, неповторний сюжет. Зйомки проходили в Батурині – у палаці Розумовського та гетьманській фортеці, тож краєвиди – мальовничі. Причому Еміра дуже талановито та професійно зіграла героїню цієї історії. А от роль шляхетного, звитяжного лицаря на баскому білому коні віртуозно виконав справжній козарлюга – керівник групи козаків-каскадерів «Український дух» Євген Крутов. Взагалі, Євген та його обдаровані колеги наразі активно знімаються в кінофільмах і вже здобули визнання далеко за межами України.

Рідна мова

Осінь. З неба дощик сіє,
Спить хохлятко - не буди.
Це - столиця. Милий Київ,
Юрта Дикої орди.

Мозок тисне "натє", "здрастє",
Геть не чути "Добрий день".
Вивчили російську Насті,
А на рідній - ні телень.

Не тримають перепони,
Січка краща за траву.
Суржик чуєм ще у лоні,
Уві сні та наяву.

Оксана Грек знову презентувала у столиці виставку картин

Художниця з Ніжина Оксана Грек знову презентувала у Києві свою виставку картин, серед яких і зовсім нові полотна. Виставку відкрито в Бібліотеці сімейного читання імені Садріддіна Айні

На презентації художниця розповіла про те, чим надихається сьогодні, над чим працює. Поділилася враженнями від вже реалізованих проектів.

Підтримали талановиту мисткиню  під час презентації творчості столичні поети та виконавці, враженнями від побаченого ділилися друзі і шанувальники творчості Оксани Грек.

Промодерувала захід директорка бібліотеки Світлана Батюк.

Осіннє

1.

Не така вже ця осінь і мила...
В ній немає тебе, не-ма-є.
У свій вирій здіймаюсь безкрило,
Щось важливе в житті втрачаю.
Жовте листя смутком під ноги.
Вереснево дощить тривога.
Хмари в небі - душі печалі.
Я без тебе себе втрачаю.

2.

Поцілена!

 Лесі Мудрак присвячується:

Замовчена!
Вишукує слова,
мов з літер
іншомовної
абетки...
Та їх в обміннику
купили конкурентки
хвилину як...

Чи Богу данина?!
Закохана!
В лаванди фіолет
медів схиляє
запашні
секрети...
А сором яблук,
зірваних померти,
хвости самотніх
страчують
комет.

Іще раз про любов…

Валентина Попелюшка, письменниця:

Щойно дочитала роман Олександри Малаш «Любові багато не буває». Перше враження, перше, що хочеться сказати, закривши книгу: такі твори – немов ковток чистого повітря. Життя! Воно у кожного таке по-своєму і складне, і прекрасне. Хтось бореться зі спокусами, з бурхливою течією, а хтось віддається на волю випадку – куди хвиля винесе.

Бути щасливим, як і вміти любити – то не подарунок долі, а кропітка повсякденна праця. Так, я не обмовилася – любові можна навчитися, любов можна виплекати, як квітку, приречену на загибель, якщо цього дуже захотіти. Ось тільки вчора я читала публікацію Лесі Коковської-Романчук (лікар, письменниця з Тернополя) про примхливу квітку бегонію, яку їй подарували і яка згодом почала гинути в горщику на вікні. Порада фахового флориста виявилася невтішною: «Відпусти, бо саме цей сорт бегонії вирощують винятково для продажу. Вони не придатні для життя». Та хіба ж лікар так легко «відпустить» хворого. Пообламувавши рештки заквітчаних гілочок, господиня поставила одну у склянку з водою, а потім, як людині, сказала квітці, що гинула в горщику: «У тебе є два варіанти»… Які – здогадаєтеся самі. Але згодом і гілочка у воді пустила корені, і у вазоні квітка пустила нові ЖИВІ гілочки. Перемогло життя, бо квіти, як і люди відчувають, що вони потрібні, що комусь не байдуже, загине чи розцвіте.

Оксана Муха заспівала поезію Антонича і присвятила пісню Воїнам

 Напередодні Дня незалежності України – прем’єра патріотичного синглу у рамках культурно-мистецького проекту «Від Шевченка до Костенко»

«Листопад» - п’ятий сингл у проекті співачки Оксани Мухи та композитора Дмитра Кацала «Від Шевченка до Костенко», у якому піснями стають вірші найвідоміших українських поетів. Цього разу, напередодні Дня незалежності України, команда проекту презентує композицію на слова геніального українського поета Богдана-Ігоря Антонича. На музику «Листопад» поклав Дмитро Кацал. А виконала пісню у стилі блюз-рок Оксана Муха.

«Ой, не калина, не червона в лісі,
А людська кров, мов дощ, у голім полі,
І тільки небо, наче прапор, висить
Блакитне з сонцем золотим у колі».

«Співатиму, співатиму, поки гласу стане; Хоч і слухати не схочуть, я не перестану...».

(До 200 - річчя від дня народження  МИКОЛИ КОСТОМАРОВА)

Серед славетних ювілярів нинішнього 2017 року виділяється постать геніального історика, письменника, публіциста, перекладача, славіста... Автора 16 томів історичних монографій, шести томів історії в життєписах та ще понад 300 різноманітних праць у багатьох галузях гуманітарних знань. Про людину - енциклопедиста, що володіла десятком мов, один перелік праць якої зайняв би окрему книжку, добре знають лише фахівці. На жаль, його гігантська спадщина до цього часу гідним чином не вивчена і не поцінована. Микола Іванович Костомаров. Як данина пам’яті і шани славетному вченому, досліднику в галузі фольклористики та етнографії, яким він присвятив усе своє свідоме життя, ця стаття.

Народився М. І. Костомаров 16 травня 1817 р. у слободі Юрасівка Острозького повіту Воронізької губернії в родині російського поміщика і кріпачки - українки. Північно - Східна Слобожанщина колись була історичною українською територією (ще у 20 - х роках ХХ століття тут мешкало близько 70% українців, та й зараз українська мова і пісні тут звучать нарівні з російською). Тому оточення формувало уподобання і світогляд майбутнього вченого. Навчався юнак у Воронізькому дворянському пансіоні та гімназії, з 1833 р. – у Харківському університеті. Захистивши дисертацію на тему «Историческое значение русских песен» на ступінь магістра, одержав посаду вчителя історії в Рівненській гімназії. Через рік переїхав до Києва: тут працював за фахом в Інституті шляхетних дівчат, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною, вчителькою музики Аліною Крагельською.

Об'єднати вміст