Жінка-УКРАЇНКА

«Вітер і калина»

Крок 1. Раз, два, три, чотири, п’ять – 
сало будемо шукать...

Голод прийшов до села непомітно. Він ретельно нишпорив домівками, влізаючи до комор, клунь, льохів. Його м'які лапи не залишали слідів, тільки іноді людина оглядалася з подивом – чи то дійсно почула, чи то здалося? – ніби за спиною хтось розсипав на підлогу сухі вишневі кісточки...

Марічка перша побачила Його. Сталося це того дня, коли мати повернулася з роботи як завжди втомлена і сердита.

Якось подивився Льончик по телевізору цікавий фільм. Буцімто мужні космонавти зустрілися у космосі з жорстокими ворогами – велетенськими павуками. Ті павуки почали полювати за космонавтами, а героїчні космонавти, звичайно, з тими павуками билися. Стріляли їх із лучеметів так, що тільки трісочки летіли.

Льончик тих космонавтів вирішив підтримати. Схопив пістолет, і – пух! пух! – вцілив прямісінько головному павукові у лоба. Схопив автомат, і - тра-та-та! – цілий десяток павуків подолав.

Вдень усе гарно було. А от вночі... Наснився Льончикові сон.

Прийшли до Льончика ті павуки і почали шипіти-сичати-скавулити:

- С-с-с! Де там той козач-чина, що кос-с-смонавтам допомагав?

Музи-вампіри

Ненажерливі музи-вампіри
Шаленіють від одинаків,
Їм натхненні рядки підкидають
Із кишень щирослівних своїх.
Римозичливі музи-вампіри
Не шукають влаврований люд,
Їм би вкинути вірш на бодунні
У ранковеє тремоло рук.
Кровожадібні музи-вампіри
Перескиглять найжалісний сум,
Аби висмоктать з серця пухлини
Хворобливих, знемучених дум.
Може, хитрії музи-вампіри -
Сміттєзбірники чорних думок?
Зсушать-зкрушать до дірок у мозку,