Жінка-УКРАЇНКА

Я – ЖІНКА

Я- Жінка. Людина. Я частка Землі.
І крапелька неба, дотик сонця й води.

Я – подих повітря, і пісня дзвінка,
Зернинка мала, і тростинка гнучка.

Я – також і рідний улюблений край,
Співучо-казковий, засніжений рай.

Я – ніжність і доля, весняний розмай.
Кохана, подруга. Мене захищай!

Я- Жінка. А теж і сестра, і дочка,
І мати! І та, що майбутнє плека!

ВІД МЕНЕ -  ДО ТЕБЕ

Від мене до Тебе -  я вічність чекаю.
Від Тебе  до мене – Ти лишень поклич.
І віддаль, і час пролечу, подолаю.
Впізнаю Тебе серед сотень облич.

Я вірю і знаю: єдиний на світі,
Хто вміє безслівно покликать, це – Ти.
Спішу відгукнутись не словом привіту,
Чуттями кохання, крізь час і світи.

МОЇ  ДАРУНКИ

Всі квіти весняні дарую Тобі,
І літні дарую також.
Ті ніжні серпанки які назорі,
І райдужний, соняшний дощ.

Коли білим снігом накрита земля,
Й наступить зима на поріг...
Я килим під ноги постелю Тобі
Із марева зітканий – сніг.

Всі квіти із піль, також запах трави.
Як в полі розквітне чебрець –
Цей запах, мов спогад, дарую Тобі,
Чарівний купальський вінець.

І росяні ранки. І соняшні дні.
І осінь рясну, золоту.
Пригоршнями щастя дарую Тобі,
Земну й неземну красоту.

ЗЦІЛЕННЯ

Принеси й подаруй Ти мені
         тихі озерця кришталю.
Спрагло губи мої
         від болю зцілитись благають.
То не води кришталева роса
         поранене серце лікує,
А Твоя золота доброта
         мене від зневіри рятує.

ЄДИНОМУ

Єдиному Тобі, лише одному,
Відчиню серце й двері свого дому.

Ласкаво запрошу і до світлиці.
Засвічу зорі у Твоїх зіницях.

Дістану чистої води з криниці
Й умию втому.

Тихо, по краплинці
Відійде з серця

Тягар турбот щоденних.
І ти – знов Ти,

І пережите –
Недаремно.