Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Творчість
Поезія Надії Таршин
“Месія” міняє “Месію”
"Месія" міняє "месію",
А жити нелегко стає,
Як слово тримати не вміють,
То розум Господь не дає.
Мережать папір лже-здобутки
І гірко, і сором за них -
За їх чергові оборутки -
Народ до пори лиш притих.
Не вічне це наше терпіння,
Якому дивується світ,
Є розум, і руки, уміння,
Хоч знищують нас скільки літ.
Ми є уже нині - високі,
І душі нам гідність кує,
Від влади біда і неспокій -
Давно вже з вогнем заграє.2010 р.
Святі матусині прикмети...
Музична вистава «Пригоди Морського Коника».
Сценарій Еліни Заржицької, музика Валентини Фалькової (за твором Еліни Заржицької)
Поезія Руслани Кореновської-Марич
Молитва за людей
О,Боже мій милий!
О,Діво Маріє !
Врятуй від загибелі,помсти і зла...
Додай,Боже сили,хто оре і сіє,
Хто довго хворіє-дай сонця тепла.О,Мати Всевишня!
Ми - твої діти,
Прости і торкнися моєї руки,
Бо суджено всім на землі твоїй жити,
В молитвах скидати із себе гріхи.
Руслана Кореновська-Марич. Діалог між ненародженими близнюками.
У вагітної жінки мали народитися близнята, та поскільки вона була ще дуже молода, незаміжня і завагітніла випадково, то не знала родити їх, чи зробити аборт. Сумніви не давали їй спати і в безсонні ночі вона молилася, благаючи Бога допомогти їй визначитись. Він дав їй вміння у сні почути діалог цих двох ненароджених ще дітей, які хоч і були близнюками, та в результаті жіночих вагань вже відрізнялися один від одного: один був віруючий, а другий невіруючий. І вони вже почали хвилюватися чи народяться і побачуть світ, чи ні.
Руслана Кореновська-Марич. Двері в твоєму житті…
Чи задумувалися ви колись скільки дверей ви відкрили вже в своєму житті і скільки ще прийдеться відкрити??? Що ж означає таке чарівне слово – ДВЕРІ...
Я ж писатиму про свої двері... їх у мене, за 55 років, було ой як багато !!! Та згадаю про основні, які допомогли мені багато чого навчитися і здобути. А ви подумайте про свої двер…і, можливо, вперше відкриєте для себе нові сторінки вашого життєвого досвіду.
Проза Руслани Кореновської-Марич
ЩО ТАМ, ЗА ТВОЇМ ВІКНОМ… (відповідь на сльози самотності)
Кожного ранку снідаю за столом в кухні навпроти вікна…
Я дуже люблю оте своє завіконня:
— Доброго ранку, світе мій ясний!
… Доброго дня,весно прекрасна!..
Під звуки гарної мелодії і перших сонячних променів я дивлюся у відкрите вікно на білий світ, на незайману від машин, ще довгу дорогу у новий день і дякую Богу за все, що маю і ще буду мати... за сонце, що заглядає в мій запашний зелений чай, за людей, яких сьогодні я зустріну, за сон, що вночі мене повів на кладку, де стояла я малятком…
Поезія Олени Гопчук
Sting. “Shape of my heart”
За грою в карти медитує
Непередбачувана гра.
Грошей замало – він блефує,
Повага – наднизька ціна.Він грає щоби з‘ясувати,
Таємності життя як гри.
Щоб не втрачати – набувати
І в танці по життю іти.Валети, дами, трефи, піки...
Для нього жодних перешкод
умови гри не мають.
Тільки...
для смутку досить є нагод.Коли казав він про кохання -
йому не вірили, дарма,
знецінили всі сподівання...
Єдиний спосіб жити – гра.
Ірина Кулаковська: Я гралась в лірику
* * *
Слухай! Осінь кипить в телефонних дротах.
Рваним листям гудків, пінним струменем змерзлих,
Знеболених речень, що там, на стежині
„Плюс - мінус кінцевість” тріпотять, ніби птах
У гілках горобин. Гіркотою пошерхлих
Ягід, крил, хризантем обпікаючи сад.Слухай! В грудях годинника час стукотить.
Незагоєних снів відщемілі лушпини
Циркулюють, булькочуть в напружених жилах,
Залишають рубці. Кожен рух, кожна мить
Рвуться в світ перехресть, шпичаками шипшини
Прошиваючи простір, як тишу набат.
