Жінка-УКРАЇНКА

ЩО ТАМ, ЗА ТВОЇМ ВІКНОМ… (відповідь на сльози самотності)

Кожного ранку снідаю за столом в кухні навпроти вікна…

Я дуже люблю оте своє завіконня:

— Доброго ранку, світе мій ясний!

… Доброго дня,весно прекрасна!..

Під звуки гарної мелодії і перших сонячних променів я дивлюся у відкрите вікно на білий світ, на незайману від машин, ще довгу дорогу у новий день і дякую Богу за все, що маю і ще буду мати... за сонце, що заглядає в мій запашний зелений чай, за людей, яких сьогодні я зустріну, за сон, що вночі мене повів на кладку, де стояла я малятком…

Я дякую Богу за дітей, що стали мені радістю і опорою в житті… за любов, що живе в моєму серці і помагає здолати труднощі і вірити в добро.

Я вдивляюся в чисте небо і бачу пташиний танець, високо над землею піднімаються мої думки й надії, одягнуті в веселку після весняного дощу. Вони вільні, як ці птахи, несуть до Всесвіту мої бажання і мрії, щоб через деякий час подарувати мені радість їх здійснення.

Та тільки від нас залежить яким ми бачимо світ, як цінуємо те, що маємо І як віримо в наші бажання.

Я ніколи не почувала себе самотньою… мені завжди бракувало часу, щоб зробити все, що запланувала. Чи це домашні роботи, чи малювання, вишивання, чи спорт, танці, чи 2-4 роботи, які самі мене знаходять, щоб заробити на хліб. Мені завжди мало доби і лише за північ я згадую, що пора вже спати.

Самотність приходить там, де багато вільного часу і не знаєш де себе подіти,чим зайнятися, що робити. Тому варто кожного дня відкрити для світу своє вікно, щоб пустити, як голубів, в небо свої хороші думки, мрії і бажання, щоб не було місця самотності у вашому житті.

Вчитися ніколи не пізно і там, де ви живете чи працюєте має стати для вас школою і знаком знайти своє місце і призначення в житті. Нічого випадкового у світі не має.... і людей випадкових не буває. Вони приходять у ваше життя, щоб допомогти вам, навчити вас того, чого раніше ви не знали, чи не розуміли. Не ображайте їх і не носіть в собі гнів на цих людей. Все в житті людини повертається бумерангом і за все в житті треба платити та не тільки грішми.

Школа життя- школа пізнання… я відкриваю своє серце для нових знань і чим більше навчаюся в кожному дні - тим більше розумію скільки ще не знаю. Я не маю місця для самотності... у цьому житті я, як птаха у польоті - вільна і щаслива, лечу в білий світ і шукаю свою, ніким ще незайману мою стежину. Моїми помічниками завжди є музика, пісня, поезія, її величність ТВОРЧІСТЬ і любов до всього, що роблю і чим займаюсь, з ким працюю і спілкуюсь. Все це для мене РАДІСТЬ…

Я кожного дня вдягаюся в новий день
Вмиваюся сонячним промінням і дощем,
Випиваю цілющого напою матінки-землі,
Щоб послати у Всесвіт подяку і любов,
настояну на вірі і чеканн і- ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ !!!

Тому зустрічайте кожний ранок гарною усмішкою, хорошими мріями і сонячними надіями... не дайте самотності володіти вашою душею, де б ви не жили… бо зігрівати може тільки той, хто носить сонце у собі.

КОСМІЧНА КУХНЯ

Так легко помилитися перший раз в житті… так важко простити себе і жити дальше.

Кожний новий день, як невідоме перехрестя доріг – не знаєш, що тебе чекає на тому повороті. А може там стоїть твоя доля, чи неволя і скільки тих перехресть на нашій життєвій дорозі. Кажуть, що люди зустрічаються невипадково. Одна людина робить тебе щасливою, друга– нещасною, третя допомагає зрозуміти чому, для чого і звідки…
Одних ми любимо, інших ненавидимо, третіх відправляємо під три чорти, а потім егоїстично заявляємо, що всі винні в моїх бідах, тільки не я…

Життя– це процес творіння, а ми в більшості живемо так, ніби це процес повторення. Ми прагнемо бути схожі на інших, жити так, як усі і мало хто задумується, що існує тільки один спосіб добитися успіху – навчитися жити по своєму, бо ти неповторна, єдина і стати чиєюсь копією, означає загубити себе…

Зустріч з цією мудрою Жінкою в поїзді до Риму була невипадковою. Вона була в мене запрограмована ще до мого народження, там, на небесах. Я, привітавшись, сіла навпроти неї. Коли вона читала книжку Луїзи Л. Хей «Зціли себе сам», я зрозуміла, що сиджу тут невипадково. Бо цю книгу я прочитала років з 10 тому і не мала з ким її обговорити. Автора книги лікарі випустили додому з смертельним діагнозом І вона вилікувалася сама, змінивши свій світогляд і сприйняття себе і світу. Мені дуже близька ця концепція, яка переконує в тому, що кожна людина до народження сама вирішує, коли і в якій частині планети народитися знову для свого духовного розвитку. Ми вибираємо собі рід, колір шкіри, країну, батьків і людей, яких ми зустрінемо в земному житті, які більше всього відображають проблеми, з якими ми маємо жити, щоб навчитися їх вирішувати.

Я не відводила погляду від цієї мудрої Жінки, її блискуча доглянута сивина так пасувала до чітких рис засмаглого обличчя, а волошкові очі швидко читали текст і тільки шелест сторінок вибивав мене з ритму руху поїзду.

— Невже ви так швидко читаєте? – не витримала я. – Хіба це можливо? Тепла усмішка зігріла мені душу…
— Дорога моя дівчинко, цю книжку я перечитую вже в сотий раз і не можу начитатися, наче не можу напитися цілющої джерельної води, – промовила загадково вона з римським акцентом. – Я завжди її читаю заново перед кожною новою лекцією перед студентами в університетах.
— Це так цікаво! – захоплено вигукнула я, давайте знайомитись. Я педагог– психолог з України, з 24 –річним стажем роботи в школі і 10 років тому також читала цю книгу, вона в мене і зараз вдома, читають її мої діти.

—Цікаво, цікаво… – промовила професоресса, – і якої ж ви думки про Луїзу Хей?
Колись, – розпочала я свою розповідь, – я працювала в одного старенького багатого дідуся, він мав 85 років. Прожив з дружиною 40 років душа в душу, а дітей так і не нажили. Коли дружина захворіла і лежала в лікарні, він переселився до неї в другу палату лікарні, щоб бути завжди біля неї. Хоча платив за це великі гроші. Та лікарі не змогли її врятувати. Коли дідусь зрозумів, що він залишився сам, не захотів більше жити і кинувся до вікна, щоб викинутися з пятого поверху і піти з життя разом з дружиною. Та його врятували лікарі і відтоді у нього почалася хронічна депресія. Я була для нього більше психологом, чим домогосподаркою і працювала в нього 5 років. Так ось його слова, що він колись мені сказав нагадували мені книгу Луїзи Хей: – Знай дитино, скільки б ти не жила і скільки б грошей не мала… все це ніщо порівняно з любов’ю.

Я не живу, я тлію без моєї дружини і кожного дня прошу Бога забрати мене з життя, до неї, бо душа вічна. Він часто возив мене на кладовище до її могили, а вона була високо на стіні, на 3 поверсі. Я була шокована, коли побачила, як він брав драбину, щоб вилізти вгору до її фотографії. Він цілував фото , плакав і примовляв так, що сльози самі котилися і з моїх очей… скільки любові було в кожному його слові!!! Я зрозуміла, що тільки кохання додає сили до життя і допомагає боротися з труднощами в життєвих ситуаціях. Про це й говориться в книзі Луїзи Хей.

— Так, дивна історія і справді ви стали живим свідком справжнього кохання, –зволоженими очима дивилася на мене італійка. – Любити когось можна лише тоді, коли любиш себе. Це не егоїзм, це повага до себе, це визнання особистості. Коли поважаєш себе, то й люди поважатимуть тебе. Я часто кажу своїм студентам, чи є у вас вміння любити?
Любити себе такою, як є… любити людей і тварин, природу? любити своє тіло і берегти здоров’я? любити знання? вміння бачити і цінувати красу навколо? чи є у вас вміння мріяти і радіти за чиюсь любов?А вони мені кажуть:ми знаємо, як ми себе не любимо:
– ми вміємо сваритись і критикувати один одного,
– ми вживаємо отруту: сигарети, алкоголь, м’ясо, наркотики, неякісну їжу.
– ми часто думаємо, що нас ніхто не любить, що ми народилися без любові батьків і виросли небажаними, нелюбимими.
– ми спілкуємось з людьми, які нас принижують і не цінують, не вірять в нас.
– ми влізаємо в борги і берем на себе непосильні обов'язки.
– ми пускаємо в своє життя негативну інформацію через пресу, радіо, телебачення, ми стали інтернетними дітьми.
То як же можна біля цього навчитися любити себе, когось і жити в любові?

– Правду кажуть ваші студенти, – відповіла я. – Тому пропоную багатьом своїм друзям і людям, котрі просять в мене допомоги, провести розумову і психологічну чистку. Чому ми кожного тижня проводимо генеральне прибирання в хаті?Правильно, щоб було чисто… витираємо з речей пилюку, миємо підлоги, складаємо одяг в шафах, який вже старий одяг виносимо з хати. Так само ж треба зробити з нашими думками, викинути негативні, які забруднюють нашу енергетику і занести добрі світлі думки і бажання.
– Саме це я кажу студентам, – усміхнулася сіньйора Даніела. – Я відправляю їх в космічну кухню! Наші бажання виконуються Всесвітом. Якщо їх правильно оформити і сформулювати, візуалізувати, то треба лише часу на їх виконання. Коли ви приходите в ресторан і робите офіціатові заказ із меню, ви чекаєте, коли вам приготують і принесуть, правда?Ви ж не біжите за офіціантом на кухню подивитися, як вам його готують. А тепер уявімо, що такий заказ у формі нашого бажання ми подаємо у космічну кухню… також потрібен час на його виконання.
– Це мені подобається, – усміхаюся щасливо. – Давайте сприймати кухно , як великий супер– ресторан Всесвіту для всіх. А ось до нас принесли і каву… про вовка і промовка. – Замовимо ще щось?

Ми пили запашну каву і пробували мої смаколики, які я везла в Рим на свою художню виставку. А потім продовжили розмову. Я пригадала, як колись говорила своїм дітям, що життя– це велике супермеркато, де можна брати все що хочеш і все, що тобі подобається. Але слід
пам’ятати, що в кінці тебе чекає каса… і за все прийдеться платити. Так само і в житті… щоб ти не робив і як би не жив, в кінці свого життєвого шляху маєш заплатити за все.
– У кожного з нас є проблеми, – зітхнула моя співбесідниця. – Це наші життєві уроки, які чогось навчають і несуть нам досвід. Важливо не повторювати своїх помилок, а ще краще вчитися на чужих помилках. Кожний з нас в житті має програму, від якої нікому не втекти, але ми своїми діями можемо змінити її на краще. Нам часто мішає критика, образа, гнів, вина, страх. Це все чорна енергія, яка тебе сковує, закриває, втягує, ховає, несе вниз.

Любов – це біла позитивна енергія, яка зцілює, закріплює, розширює, розкриває, відпускає, ділиться. Страх закутує, любов – роздіває. Страх закриває вас, а любов віддає все, що у вас є. Страх атакує. Любов відновлює. Страх породжує біль, а любов– полегшення, радість. Ось така хімія життя.

Все починається з любові,
Нове життя, нова зоря,
І перший зміст в новому слові,
І день минув без вороття.
І перша пісня, перша казка,
І перший усміх на світанні,
І перша ніжність, чиясь ласка,
У першому в житті кохання.
І перший біль, і перші сльози,
І перший сніг , і перший сон,
Ще впаде квітень на морози,
І сонце стане поміж крон.
Все було вперше і востаннє,
Вогонь горить у нашій крові,
Лиш ти повір в своє зростання –
ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ…