Творчість

«…життя кольору п’яних персиків»

Інна Галак

Нещодавно у видавництві «Меркюрі-Поділля» (Вінниця, 2019) з’явилась невеличка ошатна збірочка поезій Тетяни Шептицької «П’яні персики». Між першою «Окрайцем неба» і нинішньою збірками минуло 5 років. Цей період життя Тетяни Шептицької був наповнений активною науковою та громадською роботою, а вірші збірки стали необхідним підсумком певного етапу життя людської душі. Вони також показали як відданість поетеси улюбленим темам у творчості, так і певну мистецьку еволюцію.

Ця збірка про жінку і смак життя.

Ця збірка про жінку і місто. І то конкретне – Київ. Вона замкнена у його циклічність. Їй близький і зрозумілий кожен камічникпраміста. Цікаво бачити і розуміти Київ через призму його українськості. Хоч ця українськість ніде не нав'язана, вона питома, вона просто є, як і саме місто.

Плавання у прозоморі

Юрченко Євгенія. Теперішні: проза. – Вид. О.О. Євенок. 2019. – 64 с.

Це неможливо назвати ознакою абераційної доби, якби навіть і дуже праглося. Здається, що в усі часи поетки намагалися залишити свій слід у прозі. Приміром, Оксана Лятуринська написала чимало чудових етюдів та мріяла про епопею на взір «Волині» Уласа Самчука. Прозу і поезію поєднують у своїй творчості Віра Вовк та Емма Андієвська, які живуть поза межами материкової України. Та й у їхньому рідному краї сув’язь приваблює: Наталія Білоцерківець, Любов Голота, Теодозія Зарівна… Взялися за прозові пера й дещо молодші: Леся Романчук, Леся Степовичка, Ольга Яворська… Їм на п’яти буквально наступають ще молодші: Ольга Атаманчук, Ірина Баковецька, Зоряна Замкова.

«Як ніч і день» – нова спільна пісня від Віктора Винника і Олесі Киричук (ВІДЕО)

Свою співпрацю фронтмен групи МЕРІ Віктор Винник і переможниця проекту «Шанс» та фіналістка шоу «Голос країни» Олеся Киричук розпочали вже давно. Свого часу Віктор написав для Олесі багато пісень та навіть виступив у ролі саунд-продюсера для більшості з них. Також було записано спільний дует на пісню «Іменем Кохання».

Деякий час творчі дороги виконавців не перетиналися, але минулого року Віктор запропонував Олесі згадати старі добрі часи та знову долучитися до дуетної пісні під назвою «Як ніч і день».

Як зазначив автор, пісня доволі давня, Віктор планував виконувати її сам. «Але якось почув на радіо наш з Олесею дует і подумав, а чому б не повторити, – розповідає музикант. – Вдячний Олесі, що погодилася і однозначно прикрасила трек своїм чудовим виконанням».

Проза Тетяни Цой

Уривок із роману «Мені байдуже, що люди скажуть»

Розділ 1. 

Маленька Орися сиділа навпочіпки над грядками з морквою і думала свою дитячу думу. Полоти моркву вона не любила чи не найбільше з усієї домашньої роботи. Тоненькі пальчики вибирали зілля і проріджували щільні рядки моркви, залишаючи між рослинами віконечка. Орися повільно просувалася, тихенько щось мугикаючи собі під ніс, інколи зітхаючи, бо кінця-краю тим рядкам не було видно. 

Поліфонія антивоєнних тем (путівник книжкою «Мальви для героя»)

Олександр Архангельський
м. Кропивницький

Писати про війну можна по-різному: усе залежить від точки зору. З окопів вона одна, з тилу – інша, і зовсім інша – з глибокого тилу, де не зрозуміло, чи є війна, чи її зовсім немає. Немало важить часовий проміжок. Те, що в цей час є актуальним, рветься назовні у вигляді крику душі, з часом втрачає гостроту і тяжіє до філософського осмислення та узагальнення.

У наш час, коли держава чітко не окреслила і не розставила пріоритети щодо війни на Сході, народ сам визначається у ставленні до цієї теми. У художній літературі, як у дзеркалі, відбиваються події – чи ж то віддзеркалюються за всіма правилами фізики, коли не зрозуміло, що було «лівим», а стало «правим», а що – навпаки. А ще – переломлюючись на дзеркальних гранях і даючи спектр у всьому кольоровому різнобарв’ї.

Про "Візії" Ігоря Фарини або "пірнання" у світ буквиць

Ігор Фарина: Візії: вибрані рецензії. Тернопіль: Золота Пектораль. 2019. – 72 с.

З Ігорем Фариною я знайомий вже давно, але правда – лише заочно. Більше спілкуємося за допомогою електронної пошти та мобільного телефону. Нещодавно, а якщо бути точним, то на початку жовтня познайомився ще й з його творчістю, прочитавши книгу «Любов у негоду», що одержала Всеукраїнську премію імені Василя Юхимовича. І тепер – «Візії». Взявши до рук нову книгу галичанина, і, перегорнувши кілька сторінок, одразу можна сказати, що автор зробив справді гарну роботу. Адже мова йде про книгу вибраних рецензій, що побачила світ нещодавно у тернопільському видавництві Володимира Погорецького «Золота пектораль». Дванадцять прочитаних ним книжок і альманахів лягли в основу невеликого дослідження, що дають розлогу уяву про пошуки сучасних українських літераторів, які працюють у різних жанрах. І це тоді, коли наша література так потребує кваліфікованої критики й змістовного аналізу.Адже критик є достатньо реальним посередником між письменником і читачем. Його судження й аналіз досить важливі для них, бо, як вважав Михайло Коцюбинський, не відаєш, «що даєш зерно чи полову». Та й не «часто одні письменники пишуть про інших». «Деколи, – як вважає саме пан Ігор, – письменники через елементарні заздрощі не читають колег. «Допомагає» і книгорозповсюдження: нині неможливо отримати бажаний друк для створення цілісної картини певного літературного явища». Отож я впевнено скажу, що книга актуальна і надзвичайно потрібна, аби зорієнтувати насамперед читача і показати автору ті чи інші достоїнства чи прорахунки твору.Відчуваю, що це не проста робота. Критик має бути надзвичайно самодисциплінованим і відповідальним та мати неабияке підгрунття, щоб не тільки читати тексти, але й професійно вникати в контексти. Мати власні секрети, зрештою, й по-доброму ділитися ними.

ELLA «До неба з тобою»

Виконує Ella (Олена Єфімчук), аранжування, зведення, мастеринг — Руслан Талабіра

Для прослуховування на інших музичних сервісах: https://ffm.to/rp0o5jk

Booking/концерти 068 394 1130

https://www.facebook.com/ellasingerella/

 

"П'єси" Анни Багряної

(Анна Багряна "Пєси", переклад з української Димитра Христова, Мултипринт, Софія, 2019).

Найновіша книжка української письменниці Анни Багряної "П’єси", видана болгарською мовою в перекладі поета Димитра Христова, містить три короткі п’єси: "Боги вмирають від нудьги", "Рододендрон" та "Шовкова зоря".

Цікавою і викличною є назва першої п’єси – «Боги вмирають від нудьги». Авторка визначає її як «комедію на одну дію». Я б додав, що це «камерна» комедія на одну дію з чотирма героями – Соломією, Тарасом, Філософом і Пані.

Поезія Юлії Манойленко

«Росою серця»

***

Навесні, коли прийдуть додому
З небес вітряки,
Вишиватиму будням сорочку
По білому білим,
І нестимуть нестримно
Життя до старої ріки
Ті струмки, що іще
З полотняної стежки не стліли.

Біла нитка до білого
Тулиться, вірні птахи
Завертають з далеких країв
Своє щастя крилате.
Вивільняються з криги
Зими гомінкі береги
Навесні, коли хочеться в небо
Й самому піднятись.

Між гламуром і деспотизмом: Жінки в романі Володимира Даниленка «Клуб «Старий Пегас»

Оксана Бондаренко

Володимир Даниленко. Клуб «Старий Пегас».  – Л.: Піраміда, 2019. – 252 с.

У романі Володимира Даниленка «Клуб «Старий Пегас»  є три наскрізні сюжетні лінії, одна з яких розповідає про імітацію творчого життя в літературному клубі «Старий Пегас», друга – про будні Міжнародного  університету культури і  третя – любовна лінія, про яку я, власне, і хочу викласти свої міркування.  

Головний герой роману – директор літературного клубу «Старий Пегас» Юлій Солодчук – підпрацьовує викладачем в Міжнародному університеті культури і там знайомиться з викладачкою Ганною Жебрій. Це ексцентрична особа, яка цікавиться східними практиками, вона вегетаріанка і любить багато подорожувати.  На початку знайомства молода жінка захоплюється екзотичним, як для свого провінційного і викладацького середовища, Юлієм Солодчуком, і як тільки в них розпочинається бурхливий роман, вона до нього холоне й захоплюється фотографом Жорою Колісником, якого не змогла втримати, бо він шукав заможну й активну жінку, що  зможе вирішити його проблеми. Ганна Жебрій живе у Ворзелі, і не любить щодня вставати о шостій ранку і їхати в переповненій електричці до Києва, бо не звикла напружуватись. Тож при першій нагоді, конфлікті в університеті, кидає роботу й живе з того, що через соціальні мережі шукає чоловіків для подорожей. Під час однієї з таких поїздок в Індію вона тікає від чоловіка, який фінансував її мандрівку, й прибивається до індійського ашраму.

Емоційний заряд, який не заб'є ворожа артилерія

Укладач Е. Заржицька, Мальви для героя. Електронна збірка.– Дніпро. : «Журфонд», 2019. – 164 с.

«Брати-українці! Щомиті, щоднини
єднайтесь заради буття і добра.
По одному ми на землі порошини,
а разом – незрушна гора»

(Володимир Сіренко)

 

«Література здавна була
живлючим ковтком джерельної води,
тим чистим повітрям,
яке допомагає мислити, вселяє надію»

(Анатолій Шкляр)

Мальви, що розквітли взимку

Наближаються новорічні свята. Подарунком для наших воїнів став збірник творів українських сучасних авторів «Мальви для героя», створений за ініціативи письменниці Еліни Заржицької за сприяння Дніпропетровської обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова та КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР».

12 грудня у військовому госпіталі м. Дніпра відбулась зустріч колективу авторів: Еліни Заржицької, Ольги Рєпіної, Олени Швець-Васіної, Лариси Омельченко, Володимира Кільченського і Дмитра Бондаренка, які презентували збірник перед пораненими, що знаходяться на лікуванні.

Об'єднати вміст