Жінка-УКРАЇНКА

Світ, що танцює

чарівна зима
весною що спізнилась
легкі блискітки
у легкому світлі
легка любов у мені
та в усьому

Світ мерехтить і танцює
У мінливому світлі
Любиш руку
Що веде в танці
Любиш світ у танці

Я – світ, що танцює                   

***

ковточок весни
крізь фіранку
чекає Його
цілує ніч
крізь вікно
сплять янголята
у колисці місяця
розчісує коси
у ліжку
пахне ніч
любистком

***

квола Весна
злизала сніг
язиками дощу
прокинулась нечесана…
юна і заспана..
тепла…

***

вона танцює
танго зі смертю
поклик неба
і страх умерти
крок – відчай
пауза – крик
там за плечем
янгол смерті
сидить
він відстає
рівно
на крок
крок – мить
і мить – крок
вона – Танцює
янгол – спитЬ 

***

викради мене
у себе
викради мене
у неба
викради
у книг і віршів
щоб почула дощ
в собі

танго-сюррр

вітеррр…
     літо…
           тротуаррр…

танго…
   плече…
            долоня…

сюррр…

Інь і Ян

Вона – кулька,
Він – повітря,
Вона – море
Він – острів,
Який слухає море.
Хвильки горнуться
До острова.
Острів тримає
У руках море
Море має острів
Тиші у собі
Море й острів
Створили
Одне одного
Один для одного

***

Старий Сарум…
і Стоун-Хендж
сонце заплуталося
у хмарах
затишно…
тихо…
без куполу
без даху
без поводирів
у Храмі Світу

тс-с-с-с-с….
трава шепоче
стишено
молитву

Стамбул

Місто нахабних котів
І крикливих папуг
Місто, де європейки
Гуляють під руку
З мусульманками
Місто, яке змішує
Раси і нації,
Лишаючи цілунки закоханих
На зелених пагорбах
Я не можу вмістити
Тебе в собі
Охопити не можу
Ти маєш кілька
Поверхів вверх і вглиб
Ти вариво
Пахощів, облич і барв
Ти густий і солодкий
Я течу тобою
Сьогодні, змішуючись
З запахом троянд і печених каштанів
Смаженої риби і моря
Стаю тендітною зеленню
На давніх стінах
Які голубить мегаполіс
Ніжно
На мене сьогодні вилилось
Світло зі стелі в мечеті
Бо люди всюди
Говорять з богом

До Києва

Місто ангелів і дощу
                Марічка Бурмака
ти снився мені
коли я не могла спати
на планеті Маленького принца
я слухала тебе
в піснях українською
я хочу в тобі загубитися
але це неможливо
бо надто давно і добре
тебе знаю
я хочу доторкнутися до тебе
але ти всюди
і я не знаю
як почати тебе любити
ти – колиска для снів
ти ворота будь-куди
ти перехрестя усіх моїх шляхів
куди б не мандрувала
вертатимусь пити
любов і натхнення 
з коханих очей
намагатимусь зазирнути
за далі замріяні
із твоїх високих берегів
я вертатиму бо віддала
тобі своє коріння
хоч і ношу дім із собою

Кошенятку

Виростає Замок Любарта
На Дніпровських берегах.
Вусатий Дніпро
Несе сльозинки Стиру.
Так українно і волинно
Лине «Плач Єремії»,
Бо там сонце-стрибунець
На пасмах верби
І паски-малюки
Пахнуть свічкою.
А в ніжному затінку
Гріється кошеня
Левиці з кам’яного лісу
 
Коли видко Замок Любарта
В туманах Києва сивого –
То кошенятко шкребеться
Об мамин сон.

***

Спати без даху,
Чути, як дихає море
І тане вітер на щоці,
Зорі падають
Прямо в тебе,
І солоні краплі
Жалять тепло.
Жбурнути всі замки
Камінцями у воду –
Щоб Усесвіт назавжди
Увірвався до відчинених вікон,
Снився і кликав
Щоночі

***

небо – калюжа
над головою
у ній плавають
хмарки і сонце
і буває мокро
а так хочеться
пробігтися
босоніж 
розсипаючи
ногами дощ 

***

я цілуватиму…
            вітер у щоки
розплітатиму…
            травам – коси
втечу у безмір….
            де тихо
я минатиму…
            як гріховна
                                втіха

***

тонкі стіни між світами
невидимі межі між нами
іх – нема,
як дивитись ізсередини