Жінка-УКРАЇНКА

Вставай, моя мила, вставай!
Прокинься, моя Україно,
Бо знову тебе продавать
Й живцем хоронити посміли.

Прокинься у кожнім із нас
Жаринкою болю у серці,
Бо знову настав слушний час
Тебе боронити від смерті.

Боюсь запитають колись
Онуки, коли постарію,
А де ж ти була у ту ніч
Як вкрали твою Україну?

Коли розпинали її
І кров’ю змивали надію
На те, щоб піднятись з колін
Й розквітнути Раєм зуміла.

Коли ще живою тайком
В могилу навік заривали,
А світу сказали, що так
Для щастя її врятували?…

То ж кожен себе запитай –
Чи зможеш з оцим усім жити,
Що так от чекав в стороні,
Щоб інші ішли боронити?

Чи зможеш спокійно колись
Поглянути в очі онукам,
Що сам ти і крок не зробив,
Щоб Неньку не дати на муки?

Чи зможеш в своєму житті
Ти й совість свою схоронити?
Чи може насправді отак
Без неї тобі краще жити?..

Іванна Осос