Жінка-УКРАЇНКА

Я учитель і це -  моє покликання. Слова ”учитель”, „наставник” відношу до вічних, адже скільки існує людство, стільки й будуть існувати ці поняття.

Хто ж він такий – учитель? За тлумаченням це людина, яка наставляє, передає свої знання, вміння іншій людині. Це і артист, роль якого триває довгі роки, і лікар, що лікує не тільки тіло, а й душу, і будівельник, бо будує людські долі( а долі ж ці не з бетону, а з кришталю). І в  той же час, учитель – це звичайна людина, зі своїми радощами, проблемами, зі своєю печаллю. Він багатогранний і цікавий, добрий і справедливий, суворий і чесний. В ньому одночасно вживаються і вихователь, і артист, і актор, і скульптор, і батько з матір’ю.

Я розумію, що нині, школа переживає не кращі часи, віддзеркалюючи всі проблеми суспільства. Але я люблю свою роботу, бо ще з дитинства мріяла саме про неї. І ось уже  двадцять п’ять років віддаю їй свої душу і серце. Люблю заходити щоранку до класу, де на мене дивляться допитливі оченята моїх вихованців, очі майбутнього нашої держави. Добре розумію, що в цьому майбутньому жити ще й мені, і тому далеко не байдуже яким воно буде, якими стануть ці учні.

Через те і вважаю, що сучасний учитель повинен бути яскравою, багатогранною особистістю, щоб у ньому відчувалася сила волі і душі. До цих роздумів привело пережите, випробуване, прочитане, почуте. А ще, цитуючи Сократа, зазначу, що навчаючи, вчимося самі. Повторюсь, але скажу, що вчителю завжди треба вірити у свої сили, і силу тих, чиї очі щодня дивляться на тебе. Як і багато своїх колег, говорю, що мій найкращий урок іще попереду. Чим більше викладаю літературу, тим більше відчуваю відповідальність за довірену мені маленьку душу з якої я повинна створити ЛЮДИНУ. І не просто людину, а справжнього щирого українця  - читача, творця, митця...