Жінка-УКРАЇНКА

Перечитую список, 
Серце рветься з грудей,
До небесних колисок
Взято купку людей.

Мов розрізані жили,
Кров’ю плачуть рядки,
І пливуть до могили
Між словами вінки.

Мов натягнуті струни 
Рвуться дзвони церков,
І приковує труни
Зміст словесних оков.

Перечитую список,
В душу смерті надріз,
Замість коми і рисок
Краплі стомлених сліз.

Болем змучене серце
Зупиняє биття,
В кожній букві - кубельце,
В кожнім слові - життя.

У розстріляній прозі
Тих холодних письмен
Дочитати не в змозі
Бездиханних імен.

Наковтався над волю,
Горе в скроню довбе,
І скажений від болю
Вже шукаю себе.

Ну за що така мука
Душить горло що раз,
Коли чорна розлука
Свій виводить наказ?

Де ж набратися сили
Це стерпіти тягло́?.......
Скільки ж вас покосили,
Скільки ж вас полягло.

Милосердний мій Боже,
Кличу з димом кадил:
Ти все знаєш, то може
Вже достатньо могил?...
……………………………
Перечитую список,
Ось, здається, вже край,
До небесних колисок…
Дорогою в рай…
 

Василь Ковтун

21.02.2014р.