Жінка-УКРАЇНКА

Все те, що Ларисі Кадочниковій не вдалося втілити на сцені вона намагається передати у своєму живописі. Малювати вона почала ще у 70-х. Вона працює у найрізноманітніших техніках та жанрах: графіка, живопис, абстракція, портрет, натюрморт, пейзаж тощо.

Її картини наповнені позитивним поглядом на світ. Фантасмагоричність витісняє на її полотнах реалізм. Пропорції викривлені, кольори обрані найнеочікуваніші, а композиції часто не піддаються раціональному поясненню. За словами мистецтвознавців – це щось на межі сюрреалізму та наїву.

Часто на її картинах можна зустріти барвисті квіти, композиції, що навіяні фільмами та виставами, в яких грала, а також біблійні сюжети.

Своєю любов’ю до живопису актриса завдячує перш за все своєму батькові Сергієві Параджанову, Юрію Іллєнку, який був її чоловіком, а також Сергієві Якутовичу.

Професійно займатися живописом вона ніколи не вчилася, проте колір та композицію вона відчуває інтуїтивно. Тож, коли вона приходила за порадою до своїх друзів-митців, вони казали Кадочниковій, що вона вже готовий художник і навчання їй лише нашкодить.

«Зараз думаю, що якщо б сіла відпрацьовувати малюнок чи портрет, напевне, втратила б свою індивідуальність. Малювала б правильно, однак те, що притаманне тільки мені, втратилося б. все ж професійні художники схожі один на одного і кожен намагається знайти свій ні на кого не схожий погляд. Я його знайшла і тепер боюся втратити, не хочу заганяти в себе в рамки», - розповіла актриса в одному зі своїх інтерв’ю.

Ковчег акторських ролей

http://uaculture.com