Жінка-УКРАЇНКА

Я іду.
А ти житимеш друже,
Так вже склалася доля,
Так велів справедливий наш Бог,
Хоча й пахне весною,
Хоча й серцю ще хочеться дуже
На весільний рушник,
І колиску дитячу гойдати удвох.
 
Я іду.
Не журися, мій на́званий брате,
У небесній оселі
Мою душу зігріють вже інші світи́,
Кличе з неба сурма,
А в солдата шляхи невеселі,
Ти ж мене розумієш,
Хтось же має все-рівно піти.
 
Я іду.
Лиш наказ свій тобі нагадаю:
Обніми мою любу,
Мою маму в сльозах пригорни,
Бережи рідний край,
І в останньому слові благаю:
Ти й за мене живи,
Дочекайся й за мене, мій друже, весни.
 
Так живи!
Щоб у вічному світлому небі
Я за тебе радів
І ту радість відміряв небесним братам,
Вже не маю на вибір-
Кличе воля всевишня в потребі,
Вже гукає з небес,
Бо мабу́ть я потрібен ще й там.
 
Я іду.
А ти житимеш, друже,
І у тебе, дасть Бог, ще наро́диться син,
Розкажи йому все,
Хай до неньки не буде байдужим,
І хай знає про те,
Чом у Сотню Небесну
Твій найближчий пішов побратим.
 

Василь Ковтун          

24.02.2014р.