Жінка-УКРАЇНКА

* * * 

Підняла душа білий стяг,
Закривавлена скутками бою.
Він обрав необтяжливий шлях,
Залишивши уламки болю.

І затьмарює розум сплін - 
Він чужий і ним буде повіки.
І тепер лише часу плин -
Від душевних порізів ліки.

В нього знову своє життя,
Не її Оріона він зірка.
Від чужої плоті чуття
Розливають бажання по жилкам.

Кажуть, все курує любов,
Закохатися треба без тями!
Тільки мляво колишеться кров,
Не щасливлять любовні звитяги.

Позабути, закреслити все,
Наче сон, наче огріх в посланні.
Знов на крилах життя понесе
Без образ, без нудьги і страждання.

Лиш молитвами душу зцілить,
Зачинити ворота Юдолі!
Та чи зможе він в щасті прожить,
Розтріпавши її світлу долю?

1.08.2009

* * * 

Обернися. 
Чи побачиш ти ще таку?
Щира посмішка, голос - відлуння Бога.
Схаменися! 
Вона вітер у пору жарку,
Вона світло у темній безодні дороги.

Зачекай. 
Дай промовити болю слова,
Що колишуть душі переспілі надії.
Не тікай. 
У прощанні душа застива,
Розіпнули їй волю нездійснені мрії.

Пошматована.
Розчленована, рвана, пуста -
Коли Всесвіт готовий упасти до ніг.
Розчарована - болем, мовчанням Свята,
Розгубила себе серед хибних доріг.

Замаскована.
В грудях лиш стогін німий.
Час не гоїть, а тільки затягує рани.
Болем скована.
Слід залишився живий,
Зарубцьований слід стражданнями рваний...

Ти пішов... 
Без пояснень, пробачень, прощань.
Від мовчання захмарилось сонячне небо.
Тонкий шов - 
Залишив кароокий жаль.
І не хочеться жити і дихати треба.

Вона сильна. 
Вона вічна, зіркова, жива.
Їй самотність розправила крила волі.
Вона вільна. 
Не затьмарює очі сльоза,
Розірвала гнітючі кайдани з долі.

Щирий погляд.
Голос – відлуння Бога.
Хто програв у забаві на ймення Життя?
Небо поряд. 
Їй всміхається в вічність дорога,
Ну а ти? Ти лиш спогад земного буття... 

20 липня 2009

* * * 

Я кохаю тебе... Пролунало так щиро.
Теплий погляд, гаряча на дотик рука.
Тільки тремоло в грудях мовчить незраділо,
І не манить цілунком хвилина терпка.

Я мовчанням – водою джерел омиваю
Розпашіле від тиші обличчя признань.
І палка, божевільна, земна й неземна - я
Мовчу від застиглих у миті вагань. 

Не тримай мене поглядом-ретязем щирим,
Не смакуй гіркоту беззмістовних розмов.
Серед болю і радості, щастя й зневіри
Не в твоїх я обіймах лишила любов...

червень 2009