Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Польський поет написав вірш про Майдан
Польський поет Богдан Задура написав вірш про Майдан.
Назва цього вірша – «Готель «Україна».
В тексті йдеться і про готель «Україна», і про Майдан, про українських письменників, та про - Україну загалом.
Переклав вірш українською Андрій Любка.
А далі сам текст:
Готель «Україна»
****
а ти впустив би в свою оселю
біженця з України? –
питає інтернет-портал
Андрія Бондаря і Софійку
навіть з дитиною
і з тестями
так
але чи також
з двома псами
цього не знаю
Бойченків
усю трійцю
Галину Крук
навіть з новим хлопцем
Катю Бабкіну
навіть на двадцять років старшу
Дмитра Павличка навіть вісімдесяти п’ятирічного
Любов Якимчук
навіть вагітну
Дзвінку Матіяш навіть із сестрою Богданою
і Богдану Матіяш навіть із сестрою Дзвінкою
Сашка Ірванця з Оксаною
Наталку Білоцерківець з Миколою
Миколу Рябчука з Наталкою
Павла Щирицю навіть із виразками
шлунку
Віру Меньок і малу Вірку
з Дрогобича
і Льоню Ґольберґа також звідти
хоч хай не сподівається що підтверджу
йому на Linkedin
запит дружби
Сергія Жадана
хоч він з Харкова
Сашка Кабанова
хоч пише римовані вірші
і робить це російською
Андрія Любку
без роздумів
і Неборака Кіяновську Белея
Стронґовського і Сливинського
Лишегу і Дану Пінчевську
і дівчину яка ховається
за ніком verandabalkonova
і в книгарні «Є»
в 2010 я дістав від неї
записку
і Марийку Мартисевіч Іґоря Бєлова Василя Махна
ой ні Марийка білоруска Іґорь росіянин
а Махно вже чотирнадцять років
живе не в Тернополі а в Нью-Йорку
тож хай спочатку американці
скасують візи для поляків
***
з лівого боку екрану напис:
НАЖИВО: криваві сутички в Києві
заходжу на espreso.tv/
чи точніше на його ретрансляцію
постріли
барикади
палаючі шини
море голів
з готелем «Україна» в тлі
промови
які час від часу
заглушує
реклама зубної пасти
в готелі «Україна»
пізньою теплою осінню 2012 я два дні
жив на п’ятому поверсі
з виглядом на Майдан
пізнім вечором
повертався з Арсеналу
вулицею Інститутською
у барі на рецепції
пив з кимось закарпатський коньяк
хто то був може Лесь Белей
не пам’ятаю
але в аеропорті мене зустрічала
і відвозила до Борисполя
Олександра Братчук
і її теж я впустив би
у свою оселю
переглядаю фото в інтернеті
той хол внизу
де тоді крім рецепціоністки
нас двох і якоїсь жінки
готової зайнятися
чиєюсь самотністю
не було нікого
перетворений
на польовий госпіталь
і морг
**
у пулавській квартирі
до мене долинають голоси з подвір’я
гармидер крики якісь співи грюкіт
підходжу до вікна
виходжу на балкон
на клумбі перед вікнами двох
сусідніх під’їздів
натовп
кілька десятків людей
це біженці з України
вимагають щоб їх впустили
в квартири
вони агресивні
кричать
слава Україні Героям слава ніхто до них не виходить
ніхто їм не відчиняє
мене дивує
що вибрали тільки
два перші під’їзди
зовсім не зацікавлені
тим в якому живу я
прокидаюся у варшавській квартирі
чую ті ж голоси що й уві сні
на екрані телевізора
«пряма трансляція» з Майдану
*
соромно мені дорогі мої
що я тим більше з вами
чим більше не чую
ваших лідерів
і всіх
які говорять
до вас зі сцени
у тому числі польською
