Жінка-УКРАЇНКА

Польський поет Богдан Задура написав вірш про Майдан.

Назва цього вірша – «Готель «Україна».

В тексті йдеться і про готель «Україна», і про Майдан, про українських письменників, та про - Україну загалом.

Переклав вірш українською Андрій Любка.

А далі сам текст:

Готель «Україна»

 ****

а ти впустив би в свою оселю

біженця з України? –

питає інтернет-портал

Андрія Бондаря і Софійку

навіть з дитиною

і з тестями

так

але чи також

з двома псами

цього не знаю

Бойченків

усю трійцю

Галину Крук

навіть з новим хлопцем

Катю Бабкіну

навіть на двадцять років старшу

Дмитра Павличка навіть вісімдесяти п’ятирічного

Любов Якимчук

навіть вагітну

Дзвінку Матіяш навіть із сестрою Богданою

і Богдану Матіяш навіть із сестрою Дзвінкою

Сашка Ірванця з Оксаною

Наталку Білоцерківець з Миколою

Миколу Рябчука з Наталкою

Павла Щирицю навіть із виразками

шлунку

Віру Меньок і малу Вірку

з Дрогобича

і Льоню Ґольберґа також звідти

хоч хай не сподівається що підтверджу

йому на Linkedin

запит дружби

Сергія Жадана

хоч він з Харкова

Сашка Кабанова

хоч пише римовані вірші

і робить це російською

Андрія Любку

без роздумів

і Неборака Кіяновську Белея

Стронґовського і Сливинського

Лишегу і Дану Пінчевську

і дівчину яка ховається

за ніком verandabalkonova

і в книгарні «Є»

в 2010 я дістав від неї

записку

і Марийку Мартисевіч Іґоря Бєлова Василя Махна

ой ні Марийка білоруска Іґорь росіянин

а Махно вже чотирнадцять років

живе не в Тернополі а в Нью-Йорку

тож хай спочатку американці

скасують візи для поляків

***

з лівого боку екрану напис:

НАЖИВО: криваві сутички в Києві

заходжу на espreso.tv/

чи точніше на його ретрансляцію

постріли

барикади

палаючі шини

море голів

з готелем «Україна» в тлі

промови

які час від часу

заглушує

реклама зубної пасти

в готелі «Україна»

пізньою теплою осінню 2012 я два дні

жив на п’ятому поверсі

з виглядом на Майдан

пізнім вечором

повертався з Арсеналу

вулицею Інститутською

у барі на рецепції

пив з кимось закарпатський коньяк

хто то був може Лесь Белей

не пам’ятаю

але в аеропорті мене зустрічала

і відвозила до Борисполя

Олександра Братчук

і її теж я впустив би

у свою оселю

переглядаю фото в інтернеті

той хол внизу

де тоді крім рецепціоністки

нас двох і якоїсь жінки

готової зайнятися

чиєюсь самотністю

не було нікого

перетворений

на польовий госпіталь

і морг

**

у пулавській квартирі

до мене долинають голоси з подвір’я

гармидер крики якісь співи грюкіт

підходжу до вікна

виходжу на балкон

на клумбі перед вікнами двох

сусідніх під’їздів

натовп

кілька десятків людей

це біженці з України

вимагають щоб їх впустили

в квартири

вони агресивні

кричать

слава Україні Героям слава ніхто до них не виходить

ніхто їм не відчиняє

мене дивує

що вибрали тільки

два перші під’їзди

зовсім не зацікавлені

тим в якому живу я

прокидаюся у варшавській квартирі

чую ті ж голоси що й уві сні

на екрані телевізора

«пряма трансляція» з Майдану

*

соромно мені дорогі мої

що я тим більше з вами

чим більше не чую

ваших лідерів

і всіх

які говорять

до вас зі сцени

у тому числі польською

http://uaculture.com